РОЗДІЛ 2
ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ В ПРОМИСЛОВИХ ЦЕНТРАХ УКРАЇНИ
У процесі еволюції кожен вид живих організмів набув свою норму реакції на зміну умов довкілля. Найбільш чутливими виявились рослинні організми. В результаті зміни гідрологічного та едафічного режимів, забруднення повітряного, водного басейнів та ґрунтів викидами промислових підприємств, рекреаційного тиску урбосистеми, проходить заміна природних рослинних угруповань на синузії рудеральних видів, і флора зазнає значної трансформації. Це стосується насамперед промислово забруднених біотопів, які підлягають антропогенному пресу, як збоку промислових підприємств так і з боку населення міста.
Питання формування рослинного покриву та діагностики стану довкілля за допомогою рослинних організмів завжди цікавили багатьох дослідників і мають досить давню історію. За допомогою рослин визначалась якість ґрунтів, їх придатність для вирощування сільськогосподарських та лісових культур. Дослідження в цьому напрямку мали велике значення для розвитку сільського та лісового господарства. Серед багатьох методів і підходів при здійсненні екологічних досліджень певне місце належить вченню про життєві форми, на якому базується один з найперспективніших напрямків - фітоіндикація.
Можна простежити такі етапи у проведенні фітоіндикаційних досліджень в Україні:
I. Перший період - виявлення загальних закономірностей та взаємозв'язків між змінами рослинного покриву та оточуючим середовищем.
Зародженням наукових засад екології видів ми вважаємо роботи А. Гумбольдта, в яких було закладено основи геоботаніки та флористики [71]. Такі дані відображають суттєві закономірності структури рослинного покриву і використовуються для фітоіндикації.
Наприкінці ХІХ - на початку ХХ сторіччя на Україні проводились широкі дослідження змін рослинного покриву в залежності від факторів середовища. Проведена В.В.Докучаєвим комплексна експедиція по вивченню ґрунтів Полтавської губернії започаткувала роботи з оцінки й картування ґрунтів [90]. Роботи Г.М. Висоцького, А.Н. Краснова, Г.І. Танфільєва показали, що степова рослинність є основою формування чорноземів [60, 124, 202, 203].
В цей період була сформульована ідея індикації екологічних факторів за рослинним покривом.
ІІ. Другий період - розвиток основ фітоіндикації - геоботаніки, ґрунтознавства, ландшафтознавства, геохімії, вчення про біосферу тривав до середини ХХ століття.
Пряме відношення до фітоіндикації мали роботи по класифікації степів О.О. Альохіна, едафо-фітосоціальні ряди лісів В.М.Сукачова [3, 199, 200]. Вперше рослини-індикатори були використані в лісотипологічних дослідженнях. Засновником лісової типології на Україні були Є.В. Олексєєв і П.С. Погребняк [2, 169]. Найбільш повний список видів-індикаторів представлений в роботах Д.В. Воробйова [58].
ІІІ. Третій період - з другої половини ХХ сторіччя і по сьогоднішній день характеризується подальшим розвитком фітоіндикаційних досліджень на підставі виділення вчення про екоморфи, узагальнень матеріалів фітоіндикаційних досліджень, розробці різноманітних екологічних шкал. Особливістю цього етапу є розвиток дистанційної фітоіндикації, а також модернізація математичного апарату.
Розробку вчення про екоморфи та системи індикаторів для лісів степової зони України було здійснено О.Л. Бєльгардом. Він докладно вивчав заплавні ліси Середнього та Нижнього Дніпра за методом лісової типології та доповнив характеристику едафотопу факторами заплавності та алювіальності. Першим кроком в індикації екологічних факторів можна вважати запропонований О.Л. Бєльгардом екоморфний аналіз, який і до теперішнього часу є найбільш інформативним при дослідженні особливостей формування рослинного покриву та з'ясуванні типологічного різноманіття біогеоценозів та екологічної своєрідності природних об'єктів за їх рослинним покривом. О.Л. Бєльгард виділив для заплави Дніпра екотопи заплавності: довгозаплавні, короткозаплавні та позазаплавні ліси, встановив для кожного екотопа (трофотопи та гігротопи) особливі типи лісу [29, 30]. Сучасні дослідження рослинності природних біогеоценозів з використанням екоморфного аналізу проводяться А. В. Боговіним, А.П.Травлєєвим, Н. А. Бєловою, С. В. Дудник [37, 38]. Дослідженню особливостей флори та аналізу рослинності територій промислових підприємств присвячнеі праці Ю.В. Лихолата, Л.П. Мицика, В.В. Тарасова [130, 205]. За результатами проведених досліджень Л.П. Мициком та групою авторів запропоновані методи управління рослинним покривом [142].
Видатний вклад у розвиток геоіндикації, ландшафтоіндикації, індикації природних процесів та індикаційного картознавства внесли С.В. Вікторов та представники його школи Є.О. Востокова, Д.Д. Вишивкін, Г.Л. Ремезова. Великий цикл індикаційних досліджень з використанням рослин і їх угруповань здійснювався за допомогою дистанційних методів учених школи С.В. Вікторова [54, 55].
Значну роль у фітоіндикаційних дослідженнях відіграли кількісні методи градієнтного аналізу та ординації, розроблені вісконсінською школою (Curtis, 1949, 1955; McIntosh, 1967; Whittaker, 1967). Роботи цієї школи хоч і не мали безпосереднього відношення до фітоіндикації, були значним внеском в розвиток її методів. За допомогою ординаційно-градієнтного аналізу В.В. Корженєвським та А.А. Клюкіним оцінювалися в основному режими екологічних факторів трав`янистих угруповань (вологість, засолення ґрунту й інші) [118, 119].
Багатьма авторами в різних регіонах України, вивчались реакція рослинних угруповань на такі фактори природного середовища, як освітлення, режим зволоження ґрунту та його кислотно-сольовий баланс. Дослідження в цьому напрямку проводились з використанням екологічних шкал. Вони були спрямовані на вивчення екологічних факторів для з`ясування екологічних режимів рослинних угруповань долини р. Ворскли (Полтавська обл.), урочища Холодний яр (Черкаська обл.), верхів`я Західного Бугу. Автори надавали значної уваги спі