РОЗДІЛ 2. ТВОРЧІСТЬ Я.ТЕШАНОВИЧ У КОНТЕКСТІ ЖІНОЧОЇ ТРАДИЦІЇ 62
2.1. Жіноча традиція 65
2.1.1. Сербська жіноча традиція 72
2.1.2. Зародження дискурсу жіночого письма 87
2.2. Проза Ясміни Тешанович 93
2.3. Роман "Сирени" 118
2.3.1. Простір жіночого тексту. Мандрівка до материнської землі 123
ВИСНОВКИ 147
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 162
ДОДАТОК А 182
ДОДАТОК Б 184
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Останнє десятиріччя двадцятого століття і початок нового тисячоліття позначені у Сербії бурхливим розвитком жіночої літератури. Якщо в попередні періоди йшлося здебільшого про творчість окремих письменниць, які привернули увагу критиків, то тепер можна говорити про справжній розквіт жіночого сегмента сербської літератури. Поруч з іменами визнаних майстрів прози С.Велмар-Янкович, В.Огнєнович починають з`являтися нові жіночі імена. Визнання критики здобувають твори М.Мічич Дімовської, Л.Арсич, Г.Чир'янич, М.Новакович, М.Йованович, Л.Йокич Каспар, які посідають вже традиційно високі місця у рейтингах, здобувають престижні літературні премії. Щорічний конкурс "Жіноче перо", покликаний сприяти афірмації жіночої літератури, згуртовує письменниць, які прагнуть створити своє власне літературне коло. Про жінок і для жінок пишуть популярні серед читачів, однак не завжди поціновувані критикою (переважно чоловічою) Л.Хаб'янович-Джурович, І.Б'єліца, В.Радусинович, М.Бобич Мойсилович. Поряд з творчістю жінок-письменниць, які в своїй творчості більшою чи меншою мірою наголошують на своїй ґендерній своєрідності (або не наголошують взагалі), дедалі більшу увагу дослідників починає привертати літературна практика, означувана як жіноче письмо. Його виникнення пов`язується з феміністичним рухом, а поетика веде свій родовід від постмодерних філософських теорій Ю.Кристевої, Ж.Дериди, Ж.Лякана, Л.Ірігерей та Г.Сіксу. Найяскравішою представницею феміністичного дискурсу в Сербії є Ясміна Тешанович, творчість якої дозволяє зробити висновки щодо особливостей жіночого письма у сербській літературі.
Актуальність теми дослідження продиктована потребою висвітлення місця і ролі жіночого письма як релевантного сегмента сучасної літературної картини, осмислення його своєрідності по відношенню до корпусу "чоловічих" текстів, дослідження його зв`язків з філософськими та літературними теоріями, у тому числі феміністичними. Оскільки йдеться про мистецьке явище, тісно пов`язане з ідеями політичного руху за визволення і рівноправність жінок, розвідки про жіноче письмо дуже часто мають ідеологічне забарвлення, що надає додаткової актуальності завданню наукового, літературознавчого дослідження творчості представниць цього дискурсу. В українському і сербському літературознавстві поки що відчувається брак праць, присвячених багатоаспектному аналізу літературній діяльності авторів жіночого письма, особливо найсучасніших. Літературно-критичні статті не можуть, і, зрештою, не мають завдання розглянути творчість письменниць цього напряму у ширшому літературно-філософському контексті, висвітлити основні компоненти поетики, характерні для феміністичного дискурсу. Досвід сербської літератури, у якій жіноча література є вельми розвиненою, може послужити для типологічного аналізу споріднених явищ в інших літературах, а творчість Ясміни Тешанович, яка вперше стає предметом вивчення українського славістичного літературознавства, є його знаковим текстовим втіленням.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі слов`янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка і узгоджена з планами та тематикою її наукових досліджень, зокрема з проблемою вивчення актуальних питань розвитку слов`янських літератур. Вона пов'язана також із спеціальністю авторки як сербістки та її літературно-теоретичними зацікавленнями.
За матеріал дослідження обрано творчість сучасної сербської письменниці Ясміни Тешанович, яка є емблематичною представницею жіночого письма у літературі Сербії. Аналіз її найбільш показових прозових творів (роману "Сирени", збірок оповідань "У екзилі", "Невидима книга", "Жіноча книга", збірки щоденникових есеїстичних записів "Про нормальність: моральна опера політичного ідіота") дозволяє зробити висновки щодо константних та варіативних особливостей цього дискурсу в сучасній сербській літературі, визначити типові особливості проблематики і поетики творів феміністичної орієнтації. Творчість Я.Тешанович розглядається у контексті жіночої літературної традиції (як національної, так і світової) із залученням матеріалу українського письменства. Це дозволяє зробити висновки щодо особливостей розвитку жіночого письма на слов`янському ґрунті, виявити спільні риси у становленні й еволюції цієї лінії у літературах українського та сербського народів. Для з'ясування питання ролі феміністичної теорії у формуванні наративної практики у роботі авторка дослідження робить короткий екскурс в історію становлення поняття жіночого письма та його філософського та літературно-художнього наповнення.
Об`єктом дослідження служить передовсім матеріал художніх текстів Я.Тешанович, які розглядаються у широкому контексті сербської, української і зарубіжної феміністичної есеїстики та феміністичної теорії. Аналіз цього текстового матеріалу дозволяє зробити висновки щодо специфіки формування, функціонування та перспектив подальшого розвитку жіночого письма як своєрідного явища літератури кінця ХХ-початку ХХІ ст.
Предметом дослідження є прозова творчість Я.Тешанович як показовий приклад застосування теоретичних засад жіночого письма в літературній практиці, особливості наративної стратегії письменниці, ключові принципи феміністичного світосприйняття і їхнє втілення в її літературних творах, функціонування найхарактерніших для жіночої традиції топосів, символів та мотивів у романах та повістях сербської авторки.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є осмислення ролі і місця творчості Я.Тешанович у сучасній сербські
- Київ+380960830922