РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОПОДАТКУВАННЯМ
НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ
В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1. Інформаційне забезпечення управління процесом оподаткування
на підприємствах
Ефективність будь-якої управлінської системи залежить від її інформаційного забезпечення. Під інформаційним забезпеченням ми розуміємо різні види інформації (фінансову, економічну, правову).
Під системою інформаційного забезпечення розуміють процес безперервного цілеспрямованого отримання інформації, різних показників, без яких неможливо зробити аналіз податкової системи, розробити плани податкових платежів, податкового календаря та прийняти правильне управлінське рішення щодо організації управління оподаткуванням.
Інформація - це відомості, дані, значення деяких показників, що є об'єктами зберігання, опрацювання і передавання, які можуть бути використані в процесі аналізу і вироблення управлінських та інших рішень [31].
У Законі України "Про інформацію" №2657-ХII від 2 жовтня 1992 року інформація визначена як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
В умовах переходу до ринкових умов господарювання відому формулу "час - гроші" можна інтерпретувати "інформація - зекономлені гроші" (мається на увазі на податкових платежах).
Інформаційна база має велике значення для ефективності прийняття відповідного рішення, тому інформація повинна відповідати певним вимогам [84] ( рис.2.1).
Рис.2.1. Вимоги до інформаційної бази управління оподаткуванням
Головними з них є:
1. Обсяг інформації. Інформації повинно бути достатньо для аналізу та планування показників.
2. Корисність. Визначає, як отримана інформація впливає на прийняття відповідних рішень, наскільки вона є корисною для розробки та визначення податкової стратегії підприємства загалом.
3. Динамізм. Інформація повинна постійно оновлюватись і доповнюватись, вона повинна відображати стан справ на конкретний час. При цьому необхідно враховувати характер інформаційних потоків і строки їх отримання.
4. Ефективність. При підготовці та прийнятті рішення отримання інформації не повинно бути дорожчим, ніж користь від нього.
5. Фактичність. Інформація повинна відображати реальний стан діяльності підприємства, характеризувати не лише внутрішнє економічне середовище, а й зовнішнє, включаючи правові аспекти, законодавчу базу, різні екологічні чинники, що можуть вплинути на діяльність підприємства.
Приймаючи до уваги основне завдання управління оподаткуванням на промислових підприємствах, а воно здебільшого співпадає з завданням податкового планування, в його процесі доцільно використовувати такі основні інформаційні джерела:
- Закони України, укази Президента України, підзаконні правові та юридичні документи;
- податкову, фінансову звітність;
- дані внутрішньогосподарського (управлінського) обліку;
- дані з первинної облікової документації (вибіркові дані);
- експертні оцінки;
- статистичні збірники;
- засоби масової інформації;
- Інтернет.
Під час пошуку необхідної управлінської інформації виникає питання: яка ж інформація є суттєвою?
Вітчизняна нормативна система містить визначення суттєвості в пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" ( надалі П(С)БО 1 ):
"Суттєва інформація - інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства" [118].
Поки що категорія суттєвості в системі національної бухгалтерської стандартизації на відміну від системи національних нормативів аудиту детально не опрацьована. Аудиторські стандарти спрямовані в першу чергу на оцінку суттєвості помилок у звітності, ми ж досліджуємо, навпаки, процедурно - обліковий аспекти питання, нас цікавить правдива (без помилок) фінансова та податкова звітність.
Одним з найпоширеніших випадків застосування оцінки суттєвості в українській практиці є визначення межі вартості малоцінних необоротних матеріальних активів згідно з п. 5 П(С)БО 7 "Основні засоби". Традиційно більшість головних бухгалтерів схильні до встановлення порогу в 500грн., хоча багато з них, ураховуючи інфляційний вплив, віддають перевагу вже 1000-гривневій межі.
Проте непоодинокі випадки, коли головний бухгалтер (найімовірніше, намагаючись прискорити валові витрати в податковому обліку) вирішує підняти цю вартісну стелю ще вище.
У системі П(С)БО є кількісний приклад ознаки суттєвості. Він міститься в додатку до П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" : "різниця між номінальною та дисконтованою сумою заборгованості є несуттєвою, коли вона менша за 5% номіналу" [120].
Якщо застосувати цей орієнтир до класифікації основних засобів, то вартісна межа малоцінних необоротних матеріальних активів може скласти 5-10% загальної вартості групи основних засобів. До речі, така відсоткова характеристика близька і податковому регулюванню. Згадаємо, що суттєвість ремонту, який капіталізується за правилами п/п. 8.7.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [46] , з 1 січня 2003 року визначається за 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного періоду (до 1 січня 2003 року - 5% сукупної балансової вартості групи основних фондів на початок звітного року).
Господарська практика може надати безліч прикладів, коли внутрішня оцінка суттєвості інформації дуже істотно впливає на фінансові показники діяльності підприємств.
З нашої точки зору, під час аналізу питання суттєвості як на офіційному рівні, так і на рівні окремого підприємства доцільно було б використовувати закордонний досвід.
Феномен суттєвості інформації давно непокоїть також і світову економічну