Педагогічні умови розвитку ініціативності майбутніх дизайнерів у процесі навчально-творчої діяльності.

РОЗДІЛ II.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ РОЗВИТКУ ІНІЦІАТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ2.1. Загальна характеристика дослідно-експерименталь-ної роботи з розвитку ініціативності студентів.....
99-1222.2. Програма курсу "Основи композиції" як інтегрований засіб розвитку ініціативності майбутніх дизайнерів.........................................................................
122-1352.3. Створення умов для розвитку ініціативності майбутніх дизайнерів у процесі реалізації програми експериментального дослідження.................................
135-1512.4. Оцінка результатів педагогічного забезпечення розвитку ініціативності учасників експерименту.........
151-164Висновки до розділу 2.......................................................164-166ВИСНОВКИ167-172СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................173-197ДОДАТКИ....................................................................198-224
ВСТУП
Динамізм, властивий сучасній цивілізації, зростання соціальної значущості особистості, гуманізація і демократизація держави, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технологій в усьому світі - все це потребує створення таких умов, у яких народ України став би нацією, що постійно творчо перетворюється. З утвердженням України як самостійної демократичної держави прискорилися процеси реформування освіти, підпорядкування оновлення її цілей і змісту логіці суспільного розвитку. Реформування системи освіти стає засобом інтелектуального і духовного розвитку особистості, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності і демократизації в Україні.
Успіх реалізації основних ідей освітньої реформи закладається в цілісному педагогічному процесі в навчальних закладах, зокрема в процесі фахової підготовки молодого покоління. В умовах інтенсивного оволодіння студентами змістом розвивальної освіти як основи виробництва нових ідей і технологій, а також гострої конкуренції у всіх сферах життєдіяльності необхідно не тільки передбачати появу нових знань про такий феномен, як "ініціативна особистість", але й брати участь у його формуванні.
"Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти" [285]. У соціальному замовленні вищої школи йдеться про необхідність створення у навчальних закладах умов для розвитку у майбутніх фахівців ініціативності, активності і самостійності.
Викладачі повинні усвідомити, що глибинний зміст теорії і практики вищої освіти полягає не тільки у забезпеченні всебічного розвитку здібностей індивіда, засвоєння ним соціальних ролей, принципів і норм життя, але й у формуванні, нарощуванні його ініціативності (остання є засобом підвищення рівня професіоналізму, продуктивної діяльності випускника ВНЗ і, як результат, його самореалізації як особистості).
У Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти одним з основних напрямків національного виховання є "активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, об'єднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мислення" [126]. Нові економічні і суспільні взаємини, сучасний ринок праці в найбільшій мірі сприяють прагненню студентської молоді до прояву активності в навчальній діяльності, до оволодіння глибинними різнобічними знаннями.
Численні опитування студентів свідчать, що вони хочуть почувати себе не тільки виконавцями але й активними учасниками оволодіння знаннями та вміннями, досвідом генерації ідей і творчої роботи в цілому. Розвиток ініціативності студентів - одна з актуальних проблем педагогічної теорії і практики. Необхідність глибокого і всебічного вивчення цієї проблеми, пошуку шляхів її ефективного вирішення, впровадження результатів наукових досліджень у практику навчання та виховання обумовлена найважливішими завданнями, що постають перед навчальними закладами на сучасному етапі. Сьогодні недостатньо формувати у студентів лише знання та вміння, державі потрібний спеціаліст, який мислить, здатний творчо організовувати фахову діяльність. Розвиток ініціативності студентів у процесі навчально-творчої діяльності - один із провідних напрямів психолого-педагогічних досліджень. Дослідження з питань розвитку ініціативності учнів і студентів в психології та педагогіці мають достатньо глибоку теоретичну базу.
Всебічне наукове вивчення проблеми розвитку ініціативності особистості набуває актуальності в 50-60 роки двадцятого сторіччя. Значний внесок у її розробку зробили Л.Виготський, С.Рубінштейн, А.Леонтьєв, І.Кон, Д.Ельконін, Я.Пономарьов, Д.Богоявленська та ін.
Сутнісні особливості поняття "ініціативність" були з'ясовані в наукових працях Ф.Гоноболіна, П.Рудика, Б.Теплова. У багатьох психолого-педагогічних дослідженнях питання розвитку ініціативності розглядалися в різних аспектах: особливості прояву ініціативності учнів початкових класів (С.Пєтухов), старшокласників (Л.Новікова, М.Говоров). При цьому деякі дослідники, аналізуючи проблеми розвитку самостійності й ініціативності старшокласників (В.Юсупов) і учнів профтехучилищ (І.А.Добрянський), практично зводять її розгляд до вивчення сутності самостійності як якості особистості. У деяких дослідженнях розглядається проблема виховання громадянської активності тих, хто навчається; при цьому підкреслюється, що ініціативність є складовою частиною соціальної активності.
У 60-70 роках двадцятого сторіччя проблема розвитку ініціативності розглядалася в таких аспектах: розкриття психологічних особливосте