Конституційна відповідальність політичних партій в Україні

РОЗДІЛ 2
СУБІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ
2.1. Конституційно-правовий статус та поняття політичної партії
Питання правового статусу політичних партій потребує окремого розгляду в межах даної роботи, оскільки, як уже зазначалося, моментом виникнення їх конституційної відповідальності є юридичний факт здобуття групою громадян спеціального конституційного статусу (реєстрація політичної партії).
З етимологічної точки зору статус - (від. лат. status - стан, положення) це співвідносне положення (позиція, стан) індивіда чи групи в соціальній системі, що визначається рядом ознак, специфічних для даної системи [213, C. 815]. У праві статус - це стан суб'єкта права, що характеризується і визначається його організаційно-правовою формою, статутом, правами та обов'язками, відповідальністю, повноваженнями, що закріплені у законодавчих та норматино-правових актах [9, C. 601]. Як зазначає Н. А. Богданова, у науці конституційного права статус - це конструкція, що поєднує нормативні характеристики, теоретичні уявлення та практику реалізації правових настанов [17, C. 61].
Існує два підходи до визначення структури статусу суб'єкта конституційних відносин. Відповідно до "вузького" підходу до його складу входять права і обов'язки (компетенція державного органу) та його відповідальність (див. напр. [187, С. 394]). Відповідальність у цьому випадку має розумітися як конституційна. Прихильники "широкого" підходу, до яких відносить себе автор, розширюють структуру статусу (права, обов'язки та конституційна відповідальність) за рахунок політико-правової характеристики суб'єкта, його функцій, місця у системі інших суб'єктів, принципів організації та діяльності цього суб'єкту [27, C. 49], гарантій правового статусу суб'єктів конституційного права [17, C. 66-72].
Відзначимо точку зору, відповідно до якої конституційна відповідальність є складовою конституційного статусу виключно тих суб'єктів конституційних правовідносин, що наділені владними повноваженнями, які черпаються безпосередньо із так званої "установчої" влади народу України (органи державної влади, органи місцевого самоврядування) [159, С. 32]. Тому політичні партії, нібито, не можуть бути суб'єктами конституційної відповідальності.
З приводу цього автор зазначає, що політичні партії в Україні є важливим елементом механізму представницької демократії. Представляючи інтереси українського народу, який є єдиним джерелом влади в Україні, виступаючи від його імені (salus populi suprema lex - лат. благо народу -найвищий закон), вони прямо чи опосередковано беруть участь у розподілі та реалізації владних повноважень як на місцевому, та і на загальнодержавному рівнях (через процедуру виборів, створення фракцій у парламенті, шляхом формування громадської думки, тощо) [10, С. 56]. Партії є тим політичним механізмом, через який влада, як можливість приймати рішення та забезпечувати їх виконання, перетворюється на впорядкованість конституційних відносин. Тому, на думку автора, конституційну відповідальність партій безумовно слід розглядати як частину їх спеціального конституційного статусу.
Надання партіям конституційного статусу покликано ввести їх діяльність в правові рамки (що видається вкрай необхідним з огляду на їх роль в політичному житті суспільства), попередити використання свободи на шкоду демократії, як режиму, що захищає цю свободу. Разом з тим, це не означає одержавлення партій, якщо мова йде про демократичні, а не тоталітарні політичні режими. Аналізуючи, наприклад, статус, який було надано політичним партіям Основним законом ФРН, Федеральний конституційний суд Німеччини "визнав за ними титул конституційного органа, не відносячи їх до державних органів чи установ" [34, C.119].
Конституційний статус - це не загроза свободі утворення та діяльності політичних партій, а важлива гарантія, що захищає їх від свавілля держави чи, наприклад, парламентської більшості.
Автор розглядає конституційно-правовий статус політичної партії як систему закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності партії, відповідно до яких вона реалізує покладені на неї функції та виступає суб'єктом конституційних правовідносин.
На думку автора, є потреба підкреслити важливість віднесення функцій політичних партій до структури їх конституційного статусу. Традиційно функції визначають як основні напрямки і види діяльності суб'єкта [156, C. 17]. Функціями партій можемо визнати основні напрямки їх діяльності, завдання, які визначають зміст діяльності і створення політичних партій. Мета діяльності політичних партій з точки зору суспільства - виконання покладених на неї функцій. Для суспільства є байдужим факт існування партій, значення має лише їх конкретна діяльність по представництву інтересів певних суспільних груп. Отже функції політичних партій виступають соціальною категорією, що визначає основні завдання, напрямки діяльності, виконання яких очікує від партії суспільство.
Як зазначає Гаєва Н.П., "розуміння сутності політичних партій проявляється в їх цілях та завданнях" [30, C. 212]. Тому спеціальні повноваження, які покладені на суб'єкта його конституційним статусом, надаються йому саме для здійснення функцій, а не чого іншого. І саме для забезпечення виконання цих функцій правовими засобами до структури конституційного статусу суб'єкта вводиться спеціальна юридична конструкція - конституційна відповідальність. Вищевикладене дозволяє зробити автору висновок, що конституційна відповідальність є невід'ємною складовою частиною конституційного статусу політичних партій.
Відповідні конституційні положення про партії, як основний інструмент політичної активності громадян, про їх участь у формуванні національної політики, в організації та здійсненні влади є вихідними для визначення різноманітних функцій та завдань, покладених на партії. Правильне розуміння функцій політичних партій дозволяє відмежовувати випадки їх неконститу