Розділ 2. СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ СИМВОЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1. Сутність та еволюція символічної політики як специфічного виду політичної діяльності
Глобалізація як процес формування і наступного розвитку єдиного загальносвітового фінансово-економічного простору на базі нових, переважно комп'ютерних технологій, за М. Делягіним [14], суттєво вплинула на сутність реалізації політики як на національному, так і міжнародному рівнях. Основними технологічними атрибутами глобалізації стали інформаційні технології, які відтворили певну комунікативну систему та утворили єдиний фінансово-економічний простір, якісно змінюючи суспільно-політичні відносини, а головне - масову й індивідуальну свідомість.
Звичайно, перетворення свідомості у формі пропаганди застосовувалось протягом всієї історії людства і було невід'ємним атрибутом державного та недержавного управління, але воно носила некомерційний характер. Сучасні інформаційні технології дозволяють інтегрувати рекламні навички, досягнення лінгвістики, психотехнології та математики з якісно новими комунікативними можливостями і загальним посилення впливу на людські органи почуттів. Це підвищило ефективність пропагандистських технологій та зробило їх спрощеними, дешевими та загальнодоступними. Тож якщо первинне формування свідомості лишається в компетенції сім'ї та школи, то вторинне формування свідомості доступно кожному, хто володіє рекламними навичками.
На сучасному етапі розвитку глобальні політичні технології здатні переводити об'єктивний процес політичного розвитку в якісно нову площину, а потім стають основним інструментом розвитку в цій площині. Інформаційні технології спричинили "ментальну еволюцію", тобто механізм сприйняття світу обумовлюється глобальними ЗМІ (до появи інформаційних технологій таке сприйняття існувало в мистецтві, переважно в музиці), якісно підвищилось значення культури як основи нових виробничих сил, пов'язаних з суспільною свідомістю, розширення масштабу еволюції свідомості з окремо взятих людей на їх колективи, розширення взаємодії людства з оточуючим середовищем.
В умовах постійної конкурентної боротьби найефективнішим видом соціальних технологій справедливо визнано сучасне насадження "політкоректності" та "прав людини" як абсолютних цінностей. Оскільки мистецтво переконувати замінюється абсолютизацією комунікативних мотивацій, то і смислозміст пропаганди змінився і сам термін замінили більш коректним та адекватним сучасним реаліям - public relations. Науковий смисл обох понять відрізняється перш за все технологічними відмінностями. Поняття "пропаганда" пов'язано з державними технологіями формування свідомості у першій половині ХХ століття, "реклама" - з більш ефективними комерційними технологіями, що досягли розквіту в 50-80-ті роки, а "public relations" - з найбільш ефективними, комплексними технологіями епохи глобалізації, що є сьогодні верхом еволюції технологій формування свідомості.
Поняття "символічна політика" суттєво відрізняється від цих певною мірою споріднених з ним понять. Тут слід зазначити, що воно інколи застосовувалось у різноманітних дослідженнях, але далеко не завжди як чітка наукова категорія. Наприклад, А. Шлезінгер-молодший критично протиставляє її "серйозній політиці" та пов'язує відданість ній з ідеалістичними засадами американської політичної традиції. Він пише: "Моралізатори віддають перевагу символічній політиці порівняно з політикою серйозною. Вони схильні представляти собі зовнішню політику в якості засобу реєстрації ідеологічних поглядів, а не інструмента досягнення реальних результатів у реальному світі" [159, с.107-110].
У сучасному політичному дискурсі термін "символічна політика" використовується досить активно, правда, його зміст ситуативно наповнюється в залежності від наукової орієнтації автора. Зокрема, символічною політикою називають все частіше дії політичних суб'єктів, політично важливі події [160], навіть фрагменти вбрання політиків [132, с.43-46] чи картину, що відкривається з вікна (Твин Тауерз) і має певне символічне навантаження. Зовсім недавні роботи американських, румунських та російських політологів поставили проблему символічної політики як виду політики, що має свою певну сферу розгортання та особливості реалізації і застосування політичних рішень. Російський політолог С. Поцелуєв визначає символічну політику як специфічний різновид політичної комунікації, спрямований на прищеплення стійких смислів за посередництвом інсценування візуальних ефектів.
Символічна політика за С. Поцелуєвим [53] є, з одного боку, дією, що сама виступає як символ, а з іншого боку, свідомим використанням естетично-символічних ресурсів влади для її легітимації і консолідації за посередництвом створення символічних ерзаців (сурогатів) політичної дії та рішення. Символічна політика є засобом управління і формою відчуження, це є в той же час різновид методології конструювання соціальної реальності, стратегія інформаційної "прямої дії". При чому політика та ЗМІ в реалізації символічної політики становлять комунікативно-політичний симбіоз. ЗМІ тут відіграють роль організованих систем переносу символів, трансляції політичних міфів, ритуалів, культів, засіб застосування естетичного насильства в умовах соціально-естетичного відчуження.
Символічна політика є різновидом політичної боротьби за монополію легітимного визначення того, що відбувається в політичній системі. Концепція символічної політики С. Поцелуєва заснована на дискурсивній та презентаційній функції символу, що задіяний в політиці. В цьому пункті він доходить таких же висновків, як і румунський політолог К. Бджола [161], який на основі виділення функціональної ролі символу в політиці, а саме в легітимації політичної влади, будує концепцію символічної політики як складової зовнішньої політики. Але вчений робить висновок, що символічна політика виконує функції легітимації політичної влади, дії, рішення за посередництвом символу, відокремлюючи символічну політику від