РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
У процесі розв'язання поставлених завдань нами були використані такі методи дослідження:
1. Аналіз науково-методичної літератури.
2. Педагогічне тестування.
3. Психофізіологічні методи дослідження.
4. Медико-біологічні методи дослідження.
5. Метод експертних оцінок.
6. Методи математичної статистики.
7. Педагогічний експеримент.
Аналіз наукової та науково-методичної літератури
Аналізуючи спеціальну літературу, особливу увагу приділяли аналізу понять "здібність" і "обдарованість" та сучасним судженням з проблем прогнозування рухових здібностей і виявлення обдарованих дітей.
Значна увага була приділена нами вивченню спеціальної літератури з теорії і методики фізичного виховання дітей дошкільного та шкільного віку, проблем початкового відбору у різних видах спорту, а також вікової фізіології та антропології.
Проаналізовані результати досліджень різних авторів щодо системи оцінки індивідуальних здібностей дітей.
Отримані дані слугували підґрунтям при виборі комплексу показників для визначення стану рухової функції дітей 4-6 років та процедури комплексної оцінки обдарованості.
Педагогічні методи дослідження
На основі аналізу спеціальної літератури був відібраний комплекс показників для визначення рівня рухових можливостей дітей.
В ході дослідження визначались:
1) рівень розвитку швидкості оцінювався за результатами бігу на 20 м [26];
2) рівень розвитку вибухової сили оцінювався за результатами стрибка у довжину з місця [23, 57, 156];
3) рівень розвитку статичної сили визначався за результатами показника вис на зігнутих руках [194];
4) рівень розвитку силової витривалості оцінювався за результатами піднімання тулуба в сід за 1 хв. [144, 180];
5) рівень розвитку загальної витривалості оцінювався за результатами бігу в чергуванні з ходьбою на 400 м [26];
6) рівень розвитку гнучкості оцінювався за результатами показника нахил тулуба уперед із положення сидячи [23, 194];
7) рівень розвитку спритності оцінювався за результатами човникового бігу 4х9 м [59];
8) рівень розвитку максимальної сили визначався за результатом кистьової динамометрії сильнішої руки [23, 194] (табл. 2.1).
Тестування проводилось у відповідності з рекомендаціями провідних вчених в цій галузі [23, 28, 194] і вказівками нормативних документів:
- Програми навчання та виховання дітей дошкільного віку "Дитина" (1993) [60] і "Малятко" (1991) [122];
- "Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України" (1997) [59].
Психофізіологічні методи
Психофізіологічні методи використовувались з метою визначення функціонального стану соматичної нервової системи (сила нервових процесів та рухливість нервових процесів) та функціонального стану вегетативної нервової системи (ортостатична проба) [234].
Таблиця 2.1.
Комплекс показників, що використовуються в дослідженні
ПоказникиТестиОдиниці виміруПОКАЗНИКИ РУХОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙЗагальна витривалістьБіг в чергуванні з ходьбою
400 мсШвидкістьБіг 20 мсСпритністьЧовниковий біг 4х9 мсСтатична силаВис на зігнутих рукахсСилова витривалістьПіднімання тулуба в сід за
1 хв.разВибухова силаСтрибок у довжину з місцясмГнучкість Нахил тулуба впередсмМаксимальна силаДинамометріякгПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИСила нервових процесів Теппінг-тест 30 сразРухливість нервових процесівТеппінг-тест 10 сразФункціональний стан вегетативної нервової системиОртостатична пробауд/хвМОРФОЛОГІЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОКАЗНИКИМорфологічні показникиЗріст смВагакгОГКсмЕГКсмАеробна потужність функціональної системиЖЄЛмлМСКмл/хв·кгАнаеробна потужність функціональної системиПроба ШтангесПроба Генчіс Сила нервових процесів визначалась через її витривалість на основі методики "теппінг-тесту" [87]. Завдання виконувалось з максимальною частотою протягом 30с. Частота рухів реєструвалась через кожні 5с. Отримані дані підсумовувались і визначалась одна інтегральна оцінка.
Рухливість нервових процесів визначалась за короткий проміжок часу, протягом якого не встигає виникнути втома - теппінг-тест за 10с [87]. Завдання виконувалось з максимальною частотою протягом 10с.
Ортостатична проба характеризувала ступінь збудливості симпатичного відділу вегетативної нервової системи і визначалась за загальноприйнятою методикою [234] (табл. 2.1).
Медико-біологічні методи
Антропометричні вимірювання зросту, ваги, окружності грудної клітки (ОГК) і екскурсії грудної клітки (ЕГК) проводились за загальноприйнятими методиками [13, 125].
Для дослідження індивідуальних можливостей дітей були визначені показники, що можуть характеризувати основні джерела функціональної системи енергозабезпечення: аеробну потужність і анаеробну потужність.
Аеробна потужність функціональної системи нами характеризувалась показниками життєвої ємності легень (ЖЄЛ) і визначалась методом спірометрії та максимального споживання кисню (МСК) за методикою С.А.Душаніна [163, 164, 177, 227].
Для визначення анаеробної потужності функціональної системи нами використовувався показники проби Штанге і проби Генчі, що характеризує функціональний стан кардіореспіраторної системи [227, 234] (табл. 2.1).
Метод експертних оцінок
Визначення вкладу кожного показника в оцінку рухової активності переважно різного спрямування проводилось методом експертних оцінок. До проведення групової експертизи залучались 10 експертів (1 доктор педагогічних наук, 6 кандидатів педагогічних наук, 2 кандидат наук з фізичного виховання і спорту, 1 кандидат біологічних наук) (Додаток А). Розроблений протокол експертної оцінки (Додаток Б).
Ступінь погодженості думок експертів оцінювався за величиною коефіцієнта конкордації [192].
На основі даних експертної оцінки та результатів кореляційного аналізу розроблялись вагові коефіцієнти значимості кожного показника для оцінки схильності до різних видів рухової активності.
- Київ+380960830922