Кримінально-правова охорона честі та гідності особи.

Розділ 2. Кримінально-правова охорона честі та гідності особи
88
2.1. Охорона честі та гідності особи у чинному Кримінальному кодексі України
88
2.2. Об’єктивна необхідність ефективного посилення кримінальної охорони честі
та гідності особи
114
2.3. Практика та характерні риси загального й спеціального захисту честі та
гідності особи
141
ВИСНОВКИ
180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
189
В С Т У П
Актуальність теми. Становлення України як правової, демократичної, соціально
орієнтованої держави, створення громадянського суспільства неможливе без
реформування всіх галузей права. Однак, успішна реалізація зазначених
перетворень можлива лише за умови адекватних зусиль людини і соціуму.
У сучасних умовах державотворення в Україні захист прав людини все більше стає
однією з домінант суспільного прогресу, основою якого є загальнолюдський
аспект, загальнолюдські цінності. Дійсний прогрес, стратегічна мета якого –
кардинальне оновлення та розвиток українського суспільства, його економічних,
політичних, ідеологічних, правових і моральних підвалин, неможливий без
належного забезпечення прав і свобод людини, в тому числі права на честь і
гідність.
Слід відмітити, що ні одна демократична, правова держава не може не бачити при
прийнятті тих чи інших рішень проблеми захисту прав людини. Більше того, захист
прав людини і громадян тісно пов’язаний з необхідністю всебічного утвердження
віри в гідність людської особи. Їх забезпечення – необхідний атрибут кожної
держави. У структурі соціальних зв’язків права людини знаходяться в центрі
системи існуючих у суспільстві правовідносин. Право на волю, честь та гідність
є найважливішою соціально-правовою цінністю і необхідністю для їх захисту.
Держава вимагає від кожного члена суспільства “...неухильно додержуватися
Конституції України та законів України не посягати на права і свободи, честь і
гідність інших людей” (ст.68 Конституції України), а також проголошує своїм
головним обов’язком “...утвердження і забезпечення прав і свобод людини...” (
частина друга ст. 3). Крім того , “при прийнятті нових законів або внесенні
змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав
і свобод” (частина третя ст. 22). Проте, існуюче законодавство та рівень
контролю за його дотриманням не створюють всієї повноти умов для захисту таких
невід’ємних людських прав як честь та гідність. Цією обставиною, на наш погляд,
і обумовлюється необхідність розробки детальніших кримінально-правових,
цивільних і адміністративних норм, що покращить захист цих прав.
Відповідне “середовище існування” для людини може створити тільки дійсно
правова держава і демократична політична система, тому що правова держава і
права особи нероздільні одне від одного. Правова держава – гарантія реальності
прав людини в плані їх захисту від порушень, а права людини – гуманістичний,
людський вимір правової державності.
Поряд із позитивними змінами, що відбуваються під час розбудови держави і
суспільства, за умов розпаду ідеологічних догматів, виникають певні негативні
явища, викликані з падінням духовності, розладом системи державних і
громадських інституцій, які спрямовані на підтримку та захист честі і гідності
особи. Цьому сприяє відверта пропаганда жорстокості, насильства, розпусти.
Збільшується кількість фактів торгівлі жінками та дітьми, а також захоплення
заручників.
Різноманітні заходи організаційного, культурного та правового характеру повинні
призупинити та нейтралізувати зазначені суспільно небезпечні явища.
В системі правових заходів важливу роль займає кримінальне законодавство, і
зокрема, забезпечення кримінально-правового захисту честі і гідності особи.
У чинному Кримінальному кодексі України відповідальність за посягання на честь
та гідність особи визначена у ІІІ розділі Особливої частини, де передбачена
окремими статтями, а саме ст. ст. 146, 147, 148, 149, 150,151 КК України.
Про складність дослідження питання кримінально-правового захисту честі та
гідності особи свідчить різноманітність підходів до вивчення цієї проблеми.
Потрібно зазначити, що дослідженням деяких аспектів цієї проблеми займалися
такі вчені як Ю.Александров, С.Анісімов,
Л.Багрій-Шахматов,О.Бандурка,С.Баришев,В.Блюмкін,С.Братник,
М.Володимирський-Буданов, П. Воробей, В.Глушков, І.Даньшин, О. Джужа,
О.Дробницький, А. Закалюк, А Зелінський, А.Іщенко, Р. Калюжний, М.Коржанський,
М. Малеін, А.Мацко, М.Мельник, П.Михайленко, Є. Моршнєв, А. Музика, Й.Ной,
А.Олійник, В. Осадчий, А.Осмонов, В.Патюлін, М.Придворов, П.Рабинович,
В.Сташис, І.Стремякова, Л. Сугачов, В.Шакун та інші.
Проте комплексного дослідження проблеми кримінальної відповідальності за
посягання на честь та гідність особи до цього часу в Україні не проводилось.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена і тим, що захист честі
та гідності особи, повага до людини та її невід’ємних прав “...є головним
обов’язком держави” (ст.3 Конституції України).
Важливу роль у справі стабілізації суспільних відносин відіграють
кримінально-правові засоби боротьби зі злочинами, що посягають на честь та
гідність особи.
До них належать діяння, передбачені:
1. ч. 2 ст. 154 КК України – примушування до вступу в статевий зв’язок;
2. ч. 1 ст. 189 КК України – вимагання;
3. ч. 1 ст. 296 КК України – хуліганство;
4. ст. 297 КК України – наруга над могилою;
5. ст. 301 КК України – ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження
порнографічних предметів;
6. ч. 2 ст. 365 КК України – перевищення влади або службових повноважень;
7. ст. 386 КК України – перешкоджання з’явленню с