Ви є тут

Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу

Автор: 
Омельченко Тарас Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U003855
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ
КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
2.1. Поняття і структурні елементи механізму реалізації процесуальних прав
суб'єктів кримінального судочинства
Забезпечення прав і законних інтересів людини в сфері кримінального судочинства
досягається не тільки завдяки наявності процесуальних гарантій, а і
досконалості механізму правового регулювання суспільних відносин, які виникають
у ході порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ.
Правовий вплив на суспільні відносини реалізується через механізм правового
регулювання, який, як відзначав С. С. Алексєєв, відображає анатомію правової
дійсності з її динамічної сторони і виражає діяльну сторону процесу переведення
нормативності права в упорядкованість суспільних відносин [165, с. 10]. Він
засновується на складній взаємодії майже всіх правових явищ: правової
свідомості, принципів права, правових відносин, суб’єктивних юридичних прав і
обов’язків та ін. [166, с. 413]. При цьому правове регулювання являє собою
довгостроковий процес, який розпадається на стадії, на кожній з яких працюють
особливі юридичні засоби. У теорії права виділяють такі стадії правового
регулювання: 1) видання норми права і її загальний вплив (правова регламентація
суспільних відносин); 2) виникнення суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних
обов'язків; 3) реалізація суб'єктивних прав і суб'єктивних юридичних
обов'язків, втілення їх у конкретній, фактичній поведінці учасників суспільних
відносин; 4) застосування права. Основними ланками механізму правового
регулювання є: 1) юридичні норми - основа правового регулювання, коли на рівні
позитивного права закріплюються в абстрактному виді типізовані можливості і
необхідність певної поведінки суб'єктів; 2) правові відносини, суб'єктивні
права і юридичні обов'язки, що переводять при наявності конкретних життєвих
обставин (юридичних фактів) абстрактні можливості на площину конкретних,
адресних суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, і, отже, - перемикають
правову енергію юридичних норм на рівень конкретних суб'єктів - носіїв прав і
обов'язків; 3) акти реалізації прав і обов'язків, відповідно до яких настає
запрограмований у позитивному праві результат у житті суспільства, вирішується
ситуація (справа) [167, с. 220 - 221]. До процесу правового регулювання може
приєднатися й четверта ланка: індивідуальні приписи, акти застосування права
[168, с. 439-440].
Загальнотеоретичні положення про механізм правового регулювання конкретизуються
й уточнюються в межах галузі права з урахуванням особливостей предмета
правового регулювання. Так, Л. Б. Зусь в якості процесуальних засобів, що
утворюють механізм кримінально-процесуального регулювання виділяє: 1) наявність
кримінально-процесуальних норм, що встановлюють правила поведінки суб'єктів; 2)
правосуб'єктність, що наділяє державні органи, громадян, організації якостями,
необхідними для здійснення кримінально-процесуальної діяльності; 3) наявність
юридичного факту, що породжує процесуальні наслідки; 4) наявність нормативних
властивостей правосвідомості суб'єктів; 5) процесуальні форми відносин (права й
обов'язки) учасників процесу [169, с. 32]. Є. Г. Мартинчик, В. П. Радьков,
В. Є. Юрченко до елементів механізму кримінально-процесуального регулювання
відносять: а) забезпечення законності в кримінальному процесі; б) застосування,
виконання і дотримання процесуальних норм; в) забезпечення й охорону прав і
законних інтересів потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного
позивача, цивільного відповідача; г) ефективність дії правових норм; д)
виявлення й усунення судових помилок. [113, с. 33]. Це дає нам підставу
говорити про те, що динамічна сторона переходу норм кримінально-процесуального
права у фактичну поведінку суб'єктів процесу по суті є механізмом
кримінально-процесуального регулювання, основним призначенням якого є
упорядкування суспільних відносин з метою забезпечення прав і свобод людини і
фактичної їхньої реалізації в сфері кримінального судочинства.
Особливе місце в системі правового регулювання займає механізм забезпечення
прав і свобод людини. Як відзначає К. Г. Волинка, механізм забезпечення прав і
свобод особи – це єдине, цілісне і якісно самостійне явище правової системи,
яке є комплексом взаємозв'язаних і взаємодіючих передумов, засобів та умов, які
створюють належні юридичні і фактичні можливості для повноцінного здійснення
кожним своїх прав і свобод [170, с. 3, 5]. “Механізм реалізації конституційних
норм, - як вказує Ю. М. Тодика, - це сукупність правових і інституційних
елементів, з допомогою яких забезпечується на практиці здійснення
конституційних положень” [171, с. 339]. О. Ф. Скакун підкреслює, що для
реалізації конституційно закріплених прав і свобод людини в Україні необхідно
мати соціально-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини - систему
способів і факторів, що забезпечують необхідні умови поваги всіх основних прав
і свобод людини. Елементами такого механізму автор називає: 1) принципи права,
норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права),
об’єктивовані в нормативно-правових актах; 2) правовідносини, суб'єктивні
юридичні права й обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації); 3) акти
безпосередньої реалізації прав і обов'язків; 4) акти застосування норм права
[3, с. 206, 541].
Таким чином, механізм забезпечення прав і свобод людини містить у собі всю
систему правових явищ, юридичних засобів, що спрямовані на реалізацію, охорону
і захист прав і свобод людини у всіх сферах суспільного життя. Наявність різних
галузей