Проблема жінки в релігіях авраамістичної традиції.

РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ЖІНКИ У ВІРОПОВЧАЛЬНИХ СИСТЕМАХ РЕЛІГІЙ АВРААМІСТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ
2.1. Походження статі у віроповчальних системах релігій авраамістичної традиції як основа розуміння сутності жінки.
Аналіз проблеми жінки в релігіях авраамістичної традиції неможливий без розгляду питання походження статі, сутності жіночого начала, його відмінності від чоловічого. Саме вирішення релігіями питання створення людини є відправним пунктом до розуміння сутності жінки.
З цього погляду варте уваги дослідження священних писань іудаїзму, християнства та ісламу, щоб зрозуміти аргументацію релігіями становища жінки в суспільстві, сім'ї та релігії. Між реальністю й символами, діями й міфами завжди існувала система зв'язків. Не слід забувати і про те, що тлумачення будь-якого явища зі змінами обставин змінюється. На давні міфи, їх пояснення накладаються більш пізніші. Епоха вимагає нових пояснень і вони виникають. Релігії пройшли довгий історичний шлях і самі зазнали змін, розділившись на різноманітні гілки, конфесії, деномінації, секти тощо. В сучасній богословській літературі релігій авраамістичної традиції можна виділити два крайніх напрямки: релігійний фемінізм (наприклад, Д.Осборн, Т.Осборн, інші) та антифемінізм (наприклад, Дж.Сакс та інші), тобто тих, хто доводить, посилаючись на священні тексти, рівність чоловічої та жіночої статі й оцінює зміни, що відбулись в галузі взаємовідносин жіночої та чоловічої статі як найбільше історичне перетворення, як "другу реформацію" [215, 88]; та тих, хто вважає, що чоловіча та жіноча стать не рівні, а доповнюють одна одну і зміни, що відбулись за останні півстоліття є різким та радикальним відхиленням від біблійного та апостольського вчення [215, 84-86; 280, 3]. Існує і третя точка зору, що прагне примирити крайнощі, зняти їх (А.Строк, К. Войтила, Ж. Круассан та інші).
Авраамістичні релігії розглядають створення людини як акт Божої волі. Про це сказано у священних книгах іудеїв, християн, мусульман. На шостий день творіння "І сказав Бог: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою" [Бут.1:26]. В Корані читаємо: "Я установлю на землі намісника" [Коран, 2: 28], "Я створю людину" [Коран, 15: 28]. Але творення людини відрізнялось від створення рослин та тварин, для появи котрих було досить одного: "Нехай буде..." Людина - істота, що має два начала: духовне й матеріальне, то ж і її творення поєднує два етапи: створення матеріальної оболонки, тобто тіла, " із пороху земного" [Бут. 2 : 7], із глини [Кор. 15:28] і другий - "І дихання життя вдихнув у ніздрі її." [Бут. 2:7], або "... вдуну від Мого Духа" [Кор. 15: 29], "... і стала живою душею" [Бут. 2: 7]. Створено намісника Бога на землі [Кор. 2: 28], Його образ і подобу [Бут. 1: 26].
Походження чоловічої та жіночої статі теж є результатом волі Бога. Якої статі була перша людина? У віроповчальних системах релігій авраамістичної традиції немає єдиної відповіді. Можна виділити два підходи до вирішення цієї проблеми. Традиційний підхід в іудеїв, християн та мусульман полягає в тому, що першою людиною був чоловік, а пізніше з його ребра створено жінку [280,21-25 ]. Аргументом проти цієї точки зору є, наприклад, те, що одразу ж після створення першої людини, ще до появи жінки, Бог благословив словами: "Плодіться й розмножуйтесь" [Бут.1:28]. Однак, іудейський філософ і богослов Маймонід /Рамбам/ підкреслював, що немає суперечності в тому, що Бог наказав плодитися й розмножуватися ще до появи жінки, адже сказав Бог це саме чоловікові, а не жінці [66,18]. Обов'язок чоловіка знайти собі пару і наповнювати землю людьми. Чоловік виступає активною стороною створення сім'ї. Чоловік шукає дівчину, знайомиться, залицяється, ініціює шлюб. Дівчина не може відверто, відкрито шукати собі чоловіка, ініціювати шлюб. Якщо вона і робить це, то опосередковано, завуальовано (через одяг, макіяж, дорогоцінні прикраси, парфуми, багате придане тощо). Чоловік, за вченням єврейських мудреців, зобов'язаний одружитись до 18 років, адже саме стільки разів за підрахунками іудейського богослова Раші /1040 - 1105/ слово людина / Адам / зустрічається в тексті книги Буття до того місця, де сказано про створення жінки й передачу її Богом чоловікові [66.17].
В іудаїзмі та християнстві поширений ще один підхід до визначення статі першої людини. Спираючись на книгу Буття, де сказано, що "І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий її він створив, як чоловіка й жінку створив їх" [Бут. 1: 27], богослови роблять висновок, що чоловік і жінка були створені одночасно, єдині плоттю та душею, тобто перша людина була двостатевою істотою - це були чоловік і жінка одночасно. Слово "Адам" у перекладі з давньоєврейської означає "людина", не є власним іменем чоловіка і як ім'я зустрічається в Старому Заповіті лише тричі в книзі Буття [Бут. 4: 1, 25; 5: 1 - 5] та один раз у книзі Товіта [8: 6]. В інших випадках "Адам" означає людину взагалі. Про це свідчить у давньоєврейському тексті частка "ха", а перші звернення Бога були до людини взагалі [162, 378].
Але якщо і чоловік, і жінка створені за образом і подобою Бога, то тоді якої статі сам Бог? Він - чоловік, чи жінка? У первісних релігіях домінуюче місце в сонмі богів займали боги жіночого роду: богині домашнього вогнища, богині-прародительки, наприклад, у ранньослов'янському пантеоні - Берегиня, Богиня Роду. Пізніше головними богами стають боги чоловічого роду: Мардук, Зевс, Юпітер. Це було притаманне також іудеям, чиєю священною книгою є Біблія. Як вважають дослідники, Елохім, Ел (Ель) у євреїв, Аллах у мусульман - це форма множини, що несе в собі пам'ять про політеїзм. Множина в поєднанні з дієсловом та прикметниками в однині в Біблії й Корані вживалась при виділенні з сонму богів одного, головного, свідчить про перевагу даного божества над іншими [164, 615]. Більше двох тисяч років стать Бога в авраамістичних релігіях не викликала сумнівів. З перемогою патріархальних відносин Бог був чоловіком. В ХХ ст., із зростанням ролі жінки в суспільстві, релігії чоловіча