РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ПЛАНУВАННЯ НОРМ ВИТРАТ ПАЛИВА НА ТЯГУ ПОЇЗДІВ
2.1. Класифікація норм витрат дизельного палива на тягу поїздів
Нормативний метод управління широко використовується у різних сферах планової роботи. Єдина система норм визначає склад комплексу науково обґрунтованих трудових, матеріальних та фінансових показників, порядок та методи їх формування, організацію розробок та контролю норм на всіх рівнях планування, а також стимулювання економного їх виконання.
Метою створення системи норм є посилення наукової обґрунтованості, пропорційність та збалансованість планових завдань, більш широке вишукування та використання резервів, подальше підвищення ефективності праці. Норми витрат ресурсів є мірою використання ресурсів, якісними показниками рівня удосконалення відповідних виробничих процесів, інструментами управління використання та економії ресурсів. При цьому, за допомогою норм можна визначити виробничу цінність виготовленої продукції [63].
В інструкційно-методичних документах Міністерства транспорту України [64] норми питомих витрат ПЕР класифікують за такими основними ознаками:
- за ступенем агрегації - на індивідуальні та групові норми;
- за складом витрат ПЕР - на технологічні та загальновиробничі;
- за періодом дії - на річні та квартальні (місячні).
Крім того, норми енерговитрат можна класифікувати щодо таких ознак:
оперативні і поточні, потенційні і реальні, планові і прогнозні.
На рис. 2.1 представлена класифікація норм, по якій видно, що головну роль зіграють індивідуальні і групові норми.
2.2. Аналіз існуючих методів нормування витрат дизельного палива на тягу поїздів
Вирішальним елементом у нормуванні витрат енергії, який визначає його якість, являється методика розробки норм, тобто спосіб визначення фактично необхідних витрат електроенергії і палива на виконання одиниці транспортної роботи.
Найбільш поширеними в даний час методами розробки норм витрат дизельного палива на тягу поїздів є: розрахунково-аналітичний, розрахунково-статистичний і дослідний.
Розрахунково-аналітичний метод передбачає визначення норм розрахунковим шляхом по складовим витрат енергії. При цьому індивідуальні норми, в цьому випадку, визначаються теоретичним розрахунком по експериментально встановленим характеристикам, а групові норми встановлюються на основі індивідуальних - шляхом сумування по статтям витрат.
Розрахунково-статистичний метод визначення норм передбачає наявність великої кількості статистичної інформації за ряд попередніх років про фактичні витрати енергії та даних тенденціях зміни факторів, котрі впливають на питомі енерговитрати.
Дослідний метод заклечається в знаходженні значень питомих витрат енергії за даними, отриманими в результаті проведення досліджень або експерименту.
Стосовно системи, визначення норм дизельного палива на тягу поїздів, яка склалася на залізниці, методи нормування та прогнозування можна класифікувати в залежності від використаного ними математичного апарату і способів підрахунку норм у відповідності з приведеною схемою (рис. 2.2)
Рис. 2.2. Методи нормування енерговитрат
Розрахунково-аналітичні методи активно почали розроблятися після переводу залізничного транспорту на прогресивні види тяги, здебільшого тепловози. Розробці ефективних методів нормування та аналізу витрат палива, починаючи з 60-х років і по сьогоднішній день, присвячений цілий ряд фундаментальних робіт.
На початку 60-х років А.І.Долінжевим (ЦНДІ МШС) [65] запропонована методика нормування витрат палива в умовному еквіваленті по формулі:
, (2.1)
де - питомі витрати умовного палива;
- основний питомий опір руху поїзда;
- додатковий опір руху поїзда;
- К.К.Д. тепловоза;
- витрати палива в режимі холостого ходу;
- відповідно маса поїзда і локомотива.
В цей же час В.Н.Твєрітін, і П.Л.Корховой (ДІІТ) запропонували розраховувати індивідуальну технологічну норму витрат палива по формулі [66]
, (2.2)
де - витрати палива тепловозом в тяговому режимі за годину;
- середня технічна швидкість руху поїзда.
Фундаментальними роботами в області методів нормування послужили дослідження, виконані В.С.Молярчуком. Основні принципи нормування витрат палива були закладені автором в 30-х роках для паровозної тяги, а в 60-х роках - для тепловозної тяги [67, 68]. Запропоновано індивідуальну технологічну норму витрат палива розраховувати по формулі:
, (2.3)
де - вихідна норма в одиницях, ;
- коефіцієнти впливу нормоутворюючих факторів;
- число зупинок, передбачених графіком руху поїздів на 100 поїздо-км;
- витрати палива на одну зупинку, віднесені до 100 поїздо-км;
- коефіцієнт холостого ходу тепловоза, визначений відношенням часу роботи тепловоза в режимі холостого ходу до загального часу руху поїзда;
- питомі витрати палива на 1 годину роботи в режимі холостого ходу;
- відношення часу зупинок до загального часу руху поїзда;
- коефіцієнт холостої роботи дизеля, який визначений як відношення часу роботи дизеля під час стоянок до загальної тривалості стоянок.
Вихідну норму знаходять за допомогою паливно-енергетичного паспорту тепловозу, який розраховується згідно методики [69].
Широкого використання для нормування витрат палива ЕОМ набули в працях А.П.Новікова (МІІТ) і Д.К.Сиваєва (ХабІІЗТ) [70-73].
Норму витрат палива автори запропонували розраховувати за формулою:
, (2.4)
де - основна складова питомих витрат палива;
- додаткові складові витрат палива, викликані відповідно зміною навантаження на вісь вагонів, числом порожніх вагонів та зупинок поїзда;
n - число