РОЗДІЛ 2.
ЕТИЧНІ КОНЦЕПТИ ЯК ОБ'ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Предметом нашого розгляду є концепти БЛАГО, ДОБРО-ЗЛО. ОБОВ'ЯЗОК, ЧЕСТЬ, ГІДНІСТЬ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ (див. процедуру відбору концептів у розділі "Вступ" (с. 6)). Ці концепти належать до морально-етичної сфери, але чи є вони моральними, чи етичними? Термін "мораль" походить із латинської мови, термін "етика" - із грецької. Грецькі слова еthos, ethos й латинське mos мають однакове значення - "звичай, звичаї". Але в сучасній науці поняття "мораль" і "етика" розрізняються. Мораль - це сукупність традиційних і панівних (у даний момент) звичаїв, а етика - осмислення цих звичаїв, осмислення моралі [див., напр. 47, 8]. Вчинки належать до моралі, оцінки вчинків - до етики. Зміст зазначених концептів формується на основі оцінки індивідом тих або інших подій і явищ, тому можна обґрунтовано вважати ці концепти етичними.
2.1 Етична оцінка у лінгвістичному ракурсі
Слова, що позначають етичні концепти, або імена етичних концептів (ІЕК), мають оцінне значення. Філософська категорія оцінки означає, за визначенням "Сучасного філософського словника", аксіологічне, або ціннісне, ставлення людини до "всього нормативно представленого різноманіття предметних втілень людської життєдіяльності й можливостей їх пізнавального й практичного освоєння" [298, 631].
Категорія оцінки у своїх різних ракурсах розглядається у цілій низці найрізноманітніших дисциплін, таких як аксіологія, етика, логіка, психологія, естетика, соціологія, історія, культурологія, юриспруденція, а також - в особливому ракурсі - у моральному богослов'ї.
У своїй книзі "Етика. Вступ до предмету" Ю.А.Шрейдер так визначає предмет цієї дисципліни: "Етика вивчає поведінку людини відносно ціннісних орієнтирів, оцінюючи його мотиви й результати в категоріях добра й зла. У цьому сенсі можна сказати, що етика досліджує моральне життя людини з точки зору його відповідності моральним нормам" [242, 33].
Етична оцінка в її лінгвістичному ракурсі досліджується в новому напрямкові лінгвістичної науки - лінгвістичній метаетиці, що вивчає моральну свідомість людини через її відображення в мові [73, 1998]. Уперше систематично проблеми семантики, синтаксису й прагматики оцінних слів, їхніх функцій у тексті почали вивчатись англійськими логіками й філософами кембриджської й оксфордської шкіл. "Офіційний" початок логічному аналізові мови моралі поклав англійський філософ Дж.Мур. У своїй книзі "Принципи етики" (1903) [137] він запропонував і застосував семантичний метод дослідження моралі.
Однак, як показала Н.Д.Арутюнова, багато філософів (Аристотель, Гоббс, Локк, Спіноза, Юм та ін.) задовго перед Муром досліджувала мораль, зокрема, через мову [8]. Помітний внесок у логічний аналіз етичних концептів зробили праці Л.Вітгенштейна, Є.М.Вольф, А.Вежбицької, Н.Д.Арутюнової, Т.В.Булигіної, В.Г.Гака, Ю.С.Степанова, О.Д.Шмельова, І.Б.Шатуновського, Є.В.Падучевої, Анни А.Залізняк та ін.
2.2 Загальні особливості етичних концептів
2.2.1 Логіко-семантична характеристика етичних концептів
У деонтологічних теоріях етики і в логіці оцінок вважається первинним концепт цінності, добра, а поняття обов'язку - похідним від нього. Аксіологічні поняття утворюють ціннісні, а деонтичні - нормативні судження. Тому можна сказати, що всі обрані нами ІЕК (імена етичних концептів) мають оцінне значення.
Оцінне значення, як відзначає Н.Д.Арутюнова, протистоїть дескриптивній семантиці, яка фіксує сприймані людиною риси об'єктивного світу [8, 179]. Адже "цінності так чи інакше йдуть від людини, вони не лежать у зовнішньому світі, принаймні, у світі каміння, річок, дерев і сирих фактів. В іншому разі вони перестали б бути цінностями й склали б частину об'єктивного світу" [271, 175]. Аксіологічні концепти (цінності) водночас залежать від зовнішнього світу й незалежні від нього. У цьому й полягає парадокс оцінки.
ІЕК не мають окресленого референта. Уявний референт тут - позитивна / негативна якість, мінлива й залежна як від мовця, так і від класу об'єктів дійсності, в яких вона може бути виділена, але якість, гранично абстрагована від самих об'єктів. При цьому властивості предметів можуть не мати між собою нічого спільного, а їхня оцінна кваліфікація може збігатися. Дж.Мур називав такі якості позаприродними (nonnatural), такими, що не є частиною предмета [137, 203].
ІЕК є узагальнюючими словами, назвами онтологічних класів об'єктів, у яких представлене колективне, соціально закріплене ставлення людей до людських учинків. "Етичні концепти об'єднують об'єкти за їхньою дією на людину" [8, 182].
Етичні концепти є частиною ідеалізованої моделі світу, яка створюється самою людиною (соціальною групою, суспільством, нацією), й це дає їй право на варіювання. Як усякий конструкт, така модель світу складається з блоків, якими є норми, водночас мінливі й стійкі. "Етика створює стійкі норми. Вони подібні істині, й відповідність їм подібна істинному значенню дескриптивного судження" [8, 181]. Томас Гоббс писав: "...Слова добро, зло і дрібниця завжди вживаються у відносному значенні залежно від того, хто їх використовує, оскільки ніщо не буває чимось таким просто й абсолютно й ніяке загальне правило про те, що є добро і що - зло, не може бути взяте з природи самих об'єктів, а встановлюється або кожною окремою людиною відносно своєї особи (там, де немає держави), або (в державі) особою, яка представляє державу, або арбітром, або суддею, якого люди, що розходяться у своїх позиціях, обирають за взаємною згодою й чиє рішення вони зроблять указаним правилом" [40, 85-86]. Якщо дескриптивні значення фіксують відношення висловлювання до дійсного світу, то оцінні значення характеризують відношення між дійсним світом і його ідеалізованою моделлю, вони є реляційними (термін Н.Д.Арутюнової). Реляційність оцінного значення, пов'язана зі змінами нормативів, одночасно ставить оцінку в залежність від категорій часу.
Ідеалізована карт