РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
Відповідно до мети роботи та поставлених завдань робота складається з
експериментальної та клінічної частин. Експериментальні дослідження виконано в
два етапи на базі віварію Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.
Горбачевського.
2.1. Методика вивчення ефективності сукральфату у лікуванні СЕН в умовах
змодельованої експериментальної ГНТК
Дослідження виконано на 24 статевозрілих щурах самцях лінії Вістар масою
180-200 грамів. До експерименту тварини утримувалися у віварії Тернопільської
державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського. Утримання, догляд за
тваринами і всі маніпуляції проводили у відповідності до положень “Європейської
конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для
експериментальних та інших наукових цілей” м. Страсбург, 1985р.
Хірургічні втручання проводили під загальним знечуленням в асептичних умовах.
Для наркозу використовували 5 % розчин кетаміну 0,2 мл дом’язово. Додатково, з
метою аналгезії дом’язово вводили 0,5 мл 50 % розчину анальгіну.
Тварини були розділені на 4 групи:
І група (6 тварин) – інтактні щурі, які склали контрольну групу;
ІІ група (6 тварин) – перебіг ГНТК протягом 36 год з моменту її моделювання;
ІІІ група (6 тварин) – перебіг ГНТК протягом 36 год з моменту її моделювання,
хірургічне відновлення прохідності з декомпресією привідної петлі та лаважем її
0,02 % водним розчином хлоргексидину;
IV група (6 тварин) – перебіг ГНТК протягом 36 год з моменту її моделювання,
хірургічне відновлення прохідності з декомпресією привідної петлі та лаважем її
зависом сукральфату у 0,02 % водному розчині хлоргексидину – 2 грами у 200 мл
розчину (Деклараційний патент України на винахід № 61837 А).
Гостру непрохідність тонкої кишки моделювали шляхом перев’язки її капроновою
лігатурою, яку проводили у безсудинній зоні брижі по середині довжини тонкої
кишки. Після лаважу черевної порожнини 0,02 % водним розчином хлоргексидину
останню зашивали наглухо. Тварин ІІ групи виводили з експерименту на висоті
непрохідності через 36 год з моменту її моделювання. Хірургічне відновлення
прохідності тонкої кишки у тварин ІІІ та IV групи проводили у попередніх умовах
через 36 годин. Інтраопераційно відмічали картину характерну для ГНТК, після
зняття лігатури в місці непрохідності проводили ентеротомію, декомпресію
привідної петлі та лаваж її порожнини у тварин ІІІ групи традиційно
антисептиками, а в тварин IV групи за запропонованою методикою. Після
формування міжкишкового анастомозу бік-в-бік виконували лаваж черевної
порожнини антисептиками та зашивали рану. Тварин останніх двох груп виводили з
експерименту через 24 годин після ліквідації непрохідності. Евтаназію тварин
здійснювали шляхом довенного введення розчину тіопенталу натрію, в дозі, що
тричі перевищує необхідну для наркозу.
В запропонованому нами способі лікування гострої ентеральної недостатності
поставлене завдання – створити такий спосіб, в якому шляхом додаткового
введення лікарських середників з колоїдними властивостями безпосередньо в
порожнину тонкої кишки, забезпечують створення захисного бар’єру на поверхні
пошкодженого кишкового епітелію, що приводить до зниження імовірності
виникнення ускладнень, обумовлених наявністю контакту ушкодженого епітелію
тонкої кишки з гіпертоксичним патогенним вмістом, тобто підвищення ефективності
лікування. Поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі лікування
гострої ентеральної недостатності додатково до проведення череззондової терапії
у порожнину тонкої кишки, через інтестинальний зонд вводять 2 грами
сукральфату, попередньо розчиненого у 0,02 % водному розчині хлоргексидину в
кількості 200-400 мл, причому термін внутрішньокишкової експозиції становить 30
хвилин.
Технічний результат досягається завдяки використанню в якості лікарського
середника сукральфату, розчиненого у 0,02 % водному розчині хлоргексидину, який
при частковій дисоціації набуває негативного заряду і при контакті з позитивно
зарядженими білками некротичної тканини ураженої слизової оболонки тонкої кишки
фіксується на пошкоджених ділянках слизової оболонки, створюючи плівку, яка
захищає слизову тонкої кишки від безпосереднього контакту з кишковим вмістом.
Крім цього, сукральфат активує ендогенні фактори захисту, сприяючи синтезу
простагландинів, слизу [75]. При цьому слід замітити і те, що хлоргексидин як
антисептик одночасно буде попереджати колонізацію слизової оболонки тонкої
кишки патологічною мікрофлорою. Беручи це до уваги, очевидно не буде
перебільшенням ствердження того, що створений захисний бар’єр значно
знижуватиме транслокацію патогенної мікрофлори, всмоктування токсинів,
забезпечуватиме прискорення репаративних процесів у слизовій оболонці та
відновлення моторної, травної, секреторної, всмоктувальної функцій тонкої
кишки.
Вивчали морфоструктурні зміни у привідній петлі тонкої кишки на відстані 2-3
см, 5-6 см, 10-12 см від місця непрохідності, печінці, легенях та міокарді. Для
гістологічного дослідження шматочки органів фіксували в 12 % нейтральному
розчині формаліну протягом 3 діб з двократною заміною фіксуючого розчину. Потім
препарати зневоднювали у спиртах наростаючої концентрації (30°, 50°, 70°, 80°,
90°, абсолютний спирт) і заключали в парафін. Зрізи товщиною 7-10 мкм
депарафінізували, забарвлювали гематоксилін-еозином за загальноприйнятою
методикою.
Останнім часом в медико-біологічних дослідженнях все ширше використовуються
кількісні морфологічні методи. Морфометричні методи не тільки розширюють
можливості дослідника і об’єктивізують отримані ре
- Київ+380960830922