РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ
ТА ЇЇ ДІАГНОСТИКА
2.1.Педагогічні умови виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів на ідеях толерантності
У даному дослідженні толерантність розглядається як складова частина комплексу освітніх завдань. Спираючись на особливості педагогічного осмислення цього явища, пропонуємо цілісну систему роботи з виховання толерантності в студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Позначимо цю систему як педагогіку толерантності.
На нашу думку, ядром педагогіки толерантності повинен стати короткий педагогічний курс, розробка програми якого є одним із завдань цього дослідження. Виробимо підхід до толерантності в рамках цього курсу.
Нами встановлено, що толерантність як педагогічне явище включена в комплекс завдань процесу виховання та виступає як особистісна якість, що підлягає розвитку не тільки у ході навчання та виховання, але й самовиховання. Педагог повинен поставити мету сформувати у вихованця знання, вміння та навички толерантного ставлення до оточуючих, бажання включити толерантність в особистісну систему цінностей, і, як результат, що спонукає до толерантної поведінки в конкретній ситуації, - установку на толерантність, спираючись на яку вихованець у ході різноманітної спільної діяльності з викладачем, а також в ході подальшого самовиховання буде розвивати у себе толерантність як особистісну рису. Припускаємо, що толерантність у процесі інтеріоризації етичних принципів спілкування стає однією з невід'ємних характеристик індивіда як особистості за умови наявності сформованої установки на толерантність, включення цього поняття в індивідуальну систему цінностей, сформованості знань про толерантність, а також вмінь і навичок толерантної взаємодії. Ці моменти ми розглядаємо як складові частини толерантності особистості, які визначають хід та результати процесу виховання цієї особистісної якості. Таким чином, виховання цих складових частин (установок, ціннісних орієнтацій, знань, вмінь і навичок) необхідно розглядати як педагогічні умови процесу виховання толерантності, що характеризують його зміст. З іншого боку, комплекс педагогічних умов повинен бути доповнений методичними умовами. Серед них відзначимо використання різноманітних організаційних форм навчально-виховної роботи (лекційних, дискусійних, ігрових). Із усіх складових частин цього комплексу найбільш суперечливим є формування установки.
Установка - це психологічне за своєю природою поняття; воно визначається як "готовність, схильність суб'єкта до сприйняття майбутніх подій та дій у певному напрямку; забезпечує стійкий цілеспрямований характер протікання відповідної діяльності; служить основою для доцільної вибіркової активності людини" [186].
У цьому визначенні підкреслюється сутність установки не як характеристики самого індивіда (суб'єкта), а як характеристики його стану в той момент часу, якому відповідає певна ситуація. Таким чином, оточуючі обставини (як внутрішні, так і зовнішні) здійснюють значний вплив на формування установки. Разом з тим, таке розуміння установки не вказує на якісні ознаки стану індивіда в окремо взятий момент часу. Більше того, однозначна залежність установки від стану індивіда створює певні труднощі для формування на її основі цілісної якості особистості. Інші визначення також підкреслюють ситуативну зумовленість установки. Наприклад, "Установка - готовність суб'єкта до тієї чи іншої діяльності, що актуалізується при передбаченні чи появі певного об'єкта, явища або несе у собі риси цілісної структури особистості із сталим набором характеристик" [115].
Питання про те, характеризує установка індивіда в цілому, чи лише його психічний стан в певний момент часу, безпосередньо стосується проблеми виховання толерантності. М.М.Заброцький зазначає: "Установка - готовність до певної активності, зумовлена наявністю потреби та об'єктивної ситуації її задоволення. Як нетривалий процес і стан установка є виразом уваги, а як якість особистості (фіксована установка) - її спрямованості" [80].
Беручи до уваги наведені вище визначення, робимо висновок про те, що на основі толерантної установки можливе виховання толерантності як особистісної якості.
Отже, завданнями педагогіки толерантності є: передача знань про толерантність через навчання; формування вмінь і навичок толерантної взаємодії з іншими; виховання толерантності як однієї з найважливіших якостей особистісної системи цінностей (через виховання шляхом розвитку потреби та здатності до вибору) та на цій основі - мотивів толерантної поведінки та установки на толерантність. Остання являє собою налаштованість індивіда на певний тип поведінки й полягає в його емоційно-вольовій готовності а) до рівноправного діалогу з іншою людиною та в критичному сприйнятті явищ навколишньої дійсності; б) до цілісного сприйняття "іншого" з усвідомленням та прийняттям його характерних рис як вияву індивідуальності та неповторності; в) до компромісу; г) частково поступитися власними інтересами задля подолання та попередження конфлікту в ситуаціях зіткнення двох індивідів, що відрізняються один від одного своїм статусом (статевим, віковим, професійним, расовим).
Різноманітність видів рівнів толерантності спонукає поставити питання про те, яку толерантність слід виховувати в процесі підготовки майбутніх вчителів. Визначимося, що ми розуміємо під рівнями толерантності, а що - під її видами.
На нашу думку, визначальними критеріями для виділення видів і рівнів толерантності повинні стати характеристики суб'єктів, які взаємодіють. Для того, щоб визначити рівень толерантності, слід проаналізувати масштаб суб'єктів. Так, можна говорити про толерантність на рівні соціальної групи (групова толерантність), політичної партії або руху (політична толерантність), національної спільноти (етнічна толерантність), на рівні окремо взятої особистості (індивідуально-особистісна толерантність).
Виділимо мінімальний (початковий) та максимальний (мегарівень) рівні толерант
- Київ+380960830922