Розділ 2
Історичні умови становленя та розвитку сільськогосподарських періодичних видань
УСРР
у 20–30-х роках ХХ ст.
2.1. Соціально-політичні та економічні умови
З метою глибшого дослідження функціонування сільськогосподарської періодичних
видань у 20–30-х роках ХХ ст. розглянемо цей процес у контексті історичних
соціально-політичних та економічних умов, в яких перебувала Україна. Адже ці
умови безпосередньо визначили специфіку фахових видань.
Історичний період 20–30-х років ХХ ст. вчені радянської доби багато років
залишали поза увагою. В усіх існуючих дослідженнях, наявна упереджена оцінка
подіям минулого. Підхід з позицій марксизму-ленінізму до історичних явищ і
процесів зумовив спрощений однобокий аналіз проблем. Так, при висвітленні
окремих подій деякі факти замовчувалися та суттєво перекручувалися.
Лише сьогодні з’являються праці, автори яких намагаються відтворити історичну
правду. Використовуючи їх та інші історичні джерела, ми прагнемо подати
об’єктивнішу оцінку минулому.
Неоднозначні події відбувалися в різних сферах народного життя. 20–30-ті роки в
радянській історії – епоха складна. У першому десятиріччі поза контролюючою
волею партії та влади набув розвитку культурний ренесанс українського народу.
Творчими спілками створювалися нові друковані органи, які дійсно слугували
інтересам суспільства та віддзеркалювали культурно-економічний поступ нашого
народу.
Реалії 1930-х років більш суперечливі. Вільні виявлення національних культурних
потреб різко присікаються, оскільки централізація державного життя в цілому
потребувала жорсткої уніфікації всього суспільного життя країни – йде процес
денаціоналізації. Функціонування періодичних видань проходить в умовах боротьби
з “українським буржуазним націоналізмом” та “згортанням” політики українізації,
що привело до створення штучних перепон на шляху національно-культурного
відродження. Владою було анульовано багато позитивних проявів суспільного
життя. До кінця 30-х років набуті впродовж попереднього десятиліття прогресивні
в суспільному розумінні наслідки в культурній і соціальній сферах були
ліквідовані, ренесансні явища національної самосвідомості викорінені –
більшовицький курс направлений на зміцнення радянської системи призвів до
встановлення тоталітарного режиму та влади в Україні. За двадцятилітній період
спостерігалися різноманітні суперечності: на підйомі демократичних починань
народ долав труднощі відбудовчого періоду, з ентузіазмом вірячи у світлі
ідеали. А поруч відбувався неухильний наступ партійної ідеології, утвердження
тоталітарної системи. “...поглиблювалась жорстока централізація керівництва.
Ідеологічний і адміністративний вплив за відсутністю чітко зумовленого
політичного і правового суверенітету особи, цілих народів, у державі набирав
визначального характеру”[107]. Ці суперечності в подальшому позначилися на всіх
сферах суспільної дійсності: на житті простих людей, культурі, змісті і формі
творчого наукового процесу та ін., у тому числі, і на виданні
сільськогосподарської періодики.
Щоб зрозуміти, чому вихід галузевої періодики в досліджуваний період мав як
періоди піднесення, так і періоди спаду в результаті значних перепон і
суперечностей, необхідно було проаналізувати економічні засади державної
політики в аграрній галузі, а також різні джерела з історії України. У
результаті з’ясовано, що сільське господарство УСРР пережило багато потрясінь,
які стосувались соціально-економічних процесів, та результатів його
організації. Часто дійсно необхідні конструктивні рішення змінювалися
кардинально протилежними, а з позицій сьогодення ми можемо сказати, що були
життєво-руйнівні помилки та перегини. Протягом досліджуваного періоду
спостерігаємо посилення централізованого керівництва народногосподарським
комплексом з Москви. Мали місце особливо гострі суперечності, різкі і часто
протилежні зміни в пошуці оптимальних шляхів подальшого розвитку держави.
Після подій 1917 р. сільське господарство було в дуже тяжкому стані в
результаті як чотирирічної імперіалістичної війни, громадянської війни, так і
політики більшовиків: було повністю зруйновано старий устрій, а новий з
величезними труднощами тільки будувався, але базувався на хибних позиціях
зокрема у ставленні до селян. Сільськогосподарське питання у державі з новим
суспільно-політичним устроєм стало настільки життєво важливим, що радянська
політика в великій мірі була звернена до села. Але засоби проведення такої
політики в Україні часто були дуже суперечливі.
Одним із перших декретів радянської влади – “Декретом про землю” – було
ліквідовано велике поміщицьке землеволодіння. Але, революція, проголосивши
“Землю – селянам!”, фактично не наповнила це гасло змістом, відповідно
селянському прагненню і розумінню стати справді незалежним господарем своєї
землі. І надалі неодноразово намагалися вирішити земельне питання, юридично
оформивши основи нових земельних відносин в УСРР: “Земельний кодекс” (29
листоп. 1922 р.). Постанова ВУЦВК від 11 вересня 1923 р. “Про порядок вилучення
лишків землі нетрудового користування у колишніх куркулів та поміщиків”
продовжила термін порушення справ про конфіскацію земельних лишків до 1 січня
1924 р. [265], а VІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад (січ. 1924 р.) закріпив земельні
наділи по фактичному землекористуванню [264]. Остаточно питання землеустрою в
УСРР так і не було вирішено протягом 1920-х років.
У 20-х роках ХХ ст., під час пошуку шляхів подальшого розвитку держави, тривали
дискусії стосовно методів та форм проведення аграрної політики. Про це свідчать
матеріали багатьох партійних з’їздів
- Київ+380960830922