РОЗДІЛ III
ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ
ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ СЛІДЧИМИ
У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Специфіка слідчої діяльності та фактори, що її ускладнюють
У зв’язку з високим рівнем кримінальної небезпеки та нестабільним
соціально-економічним становищем у суспільстві виникає феномен часткової
відмови деяких соціальних інститутів держави від реалізації своєї основної
функції – обслуговування суспільних інтересів, що співпадає з соціальним
очікуванням. Тому і виникає потреба всебічного вивчення діяльності органів
внутрішніх справ, зокрема слідчих підрозділів, не тільки “зовні” (вивчення
громадської думки), але й “зсередини”, тобто дослідження поглядів самих
працівників на особливості своєї професійної діяльності.
За даними соціологічного опитування [65], що було проведено фондом
“Демократичні ініціативи” та центром “Социс” з 1 по 12 квітня 2004 року,
погляди населення України щодо довіри деяким державним інститутам розташувалися
таким чином: Верховній раді України не довіряє – 45% населення, Президенту
України – 42% й міліції – 41%. Решта позицій розподілилася у залежності з
наданою схемою (рис. 3.1).
За рівнем недовіри з боку населення України міліція посідає третє місце. Далі
її наздоганяють суд – 28% та прокуратура – 26%. Таке ставлення громадян до
правоохоронних органів насторожує та заставляє замислитись щодо причин та умов
подібної ситуації у суспільстві. Крім цього, в результаті наукових досліджень
та опитувань склався досить суперечливий соціологічний портрет працівника
міліції в цілому, та слідчого зокрема, а саме: грубий, байдужий, з низьким
культурним та професійним рівнем, корумпований, але при цьому досить сміливий
та енергійний – так вважає близько 30% населення України.
Рис. 3.1. Розподіл недовіри населення України до державних інститутів.
Таке ставлення до захисників правопорядку, окрім соціально-економічних умов,
має ще історичні корені та соціально-психологічні передумови, а саме: низька
правова культура населення, у тому числі й працівників органів внутрішніх
справ; сприйняття працівників міліції та інших силових структур, насамперед, як
виконуючих тільки каральну функцію та функцію припинення злочину; довічна,
історично складена слов’янська опозиція до існуючої влади та до всіх її
інститутів; високий рівень проникнення у суспільну свідомість моралі злочинного
світу, тюремних звичаїв, блатної лексики і, як наслідок цього, - негативне
ставлення до органів внутрішніх справ в цілому, та слідчих підрозділів зокрема
[30, 58].
Також однією з вагомих причин негативного ставлення населення до працівників
правоохоронних органів є порушення прав громадян та необґрунтоване застосування
недопустимих методів психологічного впливу, фізичного насильства тощо. Саме
цьому у наших дослідженнях проаналізовано особливості та ступінь застосування
психологічного впливу у слідчій практиці на етапі досудового слідства.
Робота слідчого дуже різноманітна і складна, має цілу низку рис, що відрізняє
її від праці людей більшості інших професій. Постійне виконання службових
обов’язків передбачає наявність об’єктивних труднощів і необхідності серйозних
обмежень: замалу кількість часу для спілкування з рідними та друзями;
необхідність відмови від деяких потреб та бажань заради службових інтересів;
специфічне коло спілкування, що найчастіше складається з осіб, які беруть
участь у розслідуванні злочинів, а це накладає відбиток на стиль спілкування з
іншими особами.
Необхідно виділити основні психологічні детермінанти, що зумовлюють високий
рівень напруженості професійної діяльності слідчого:
- правова регламентація, що обмежує свободу слідчих працівників,
підпорядковуючи їхню діяльність суворо встановленим нормам закону, і не може
простягатися далі оперування вже сформульованим у законі вимогам і порядкам
діяльності;
- високий рівень відповідальності за результати діяльності, ступінь ризику для
власного життя та турбота за безпеку інших також сприяє формуванню напруженого
психологічного стану слідчого;
- дефіцит часу, що регулює діяльність і визначає для неї суворий режим,
психологічно впливає на слідчого, роблячи його працю більш напруженою;
- насиченість діяльності негативними стресовими ситуаціями, конфліктність
діяльності, складність професійних задач, а також постійна взаємодія з особами,
які скоїли злочин.
Для виявлення деяких особливостей професійної діяльності слідчих нами було
проведено низку експериментальних досліджень серед курсантів випускних курсів
Національного університету внутрішніх справ та слідчих.
Результати опитування слідчих та курсантів випускних курсів юридичного
факультету показали зростання серед працівників слідчих підрозділів негативних
змін в їхній діяльності, що відображено у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Суб’єктивне сприйняття працівниками динаміки змін
у діяльності слідчих підрозділів (%)
Негативні зміни (-)
Без змін
Позитивні зміни (+)
10
2
6
10
10*
18*
14*
12*
12*
10
4*
1,8
0,4
0,9
1,3
4,2
1,8
7,5
5,5
6,4
19,8*
9,1
9,3*
13,9
6,4
5,5*
2,4
2,9
0,9
0,4
0,4
2,5*
0,8*
6,3*
3,8*
3,8*
7,7*
8,4
17,3*
12,2
10,1*
11,9*
6,3
5,1
1,3
1,7
1 – слідчі; 2 – курсанти до проходження практики; 3 – курсанти після
проходження практики.
* Знайдені відмінності є достовірними на рівні математичної значущості згідно з
критерієм розподілу Ст’юдента-Фішера Р ? 0,05.
Рис. 3.2. Суб’єктивне сприйняття працівниками ОВС динаміки змін у діяльності
слідчих підрозділів.
Порівнюючи ступінь уявл