РОЗДІЛ 2
ДОСВІД ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА У СУЧАСНІЙ СІМ’Ї
2.1. Діагностика статусу сучасної сім’ї, її особливостей та процесу сімейного
виховання молодшого школяра.
У сфері сімейного виховання, як і у сфері більшості гуманітарних наук, вчені
стикаються з необхідністю подолання давно існуючого протистояння між
кількісними підходами (зовнішніми) у вивченні тієї чи іншої проблеми та
якісними підходами (внутрішніми). Як відомо, такі дослідження мало давали для
реальної життєвої практики. Велика кількість досліджень у сфері виховання
традиційно зводиться лише до виступів на конференціях, публікації статтей та
результатів анкетування.
На нашу думку, необхідно експериментально розробити якісно нові, а в ряді
випадків – альтернативні підходи до соціальних процесів, що відбуваються;
виробити адекватні соціально-обумовлені параметри оцінки і прогнозування
динаміки та структури сім’ї, її можливостей адаптації, що передбачає
цілеспрямований розвиток і компенсацію виховної функції сім’ї державними
інститутами виховання.
Ми маємо підстави вважати, що форми організації спільної діяльності та
пов’язаного з ними спілкування можуть чинити істотний вплив на взаємостосунки
її учасників та в подальшому проектуватися на соціальне середовище. Спілкування
можна визначити як інформаційну та предметну взаємодію між людьми, у процесі
якої реалізуються, проявляються й формуються міжособистісні взаємини. Тому
ідеальний варіант сплаву відомостей і засобів, який у разі його належного
осмислення та широкого застосування на практиці батьками, вихователями,
вчителями забезпечить реальні можливості для докорінної перебудови
родинно-грамадського виховання, допоможе націлити його у народне національне
русло, на етнізацію дитини, формування людини з власним національним обличчям,
характером і психологією, історичною пам’яттю, людською гідністю та
патріотичними почуттями. Такий підхід відкриває можливість формування
соціально-психологічної готовності особистості до спільної діяльності та дає
змогу досліджувати шляхи вдосконалення суспільних та міжособистісних
взаємостосунків.
При розв’язанні даних питань ми керувалися такими критеріями:
- актуальність і перспективність, відповідність вимогам сучасного життя,
тенденціям суспільного розвитку і науково-технічного прогресу;
- новизна у визначенні цілей, відборі змісту, виборі засобів і форм організації
виховного процесу;
- відповідність базових положень педагогіки, психології, соціології та методики
їх застосування;
- можливість творчого використання досвіду іншими педагогами, його перенесення
на інші об’єкти;
- оптимальні затрати сил, засобів і часу вихователів і вихованців для
досягнення позитивних результатів.
Завдання науки – перш за все інформативне забезпечення. Потрібно дати картину
існуючого стану речей, спочатку описати, а потім пояснити ситуацію і лише після
цього оцінити все те, що відбувається, виходячи із загальнолюдських цінностей,
визначаючи цілі та методи вирішення конкретних проблем.
Вивчення та опрацювання досвіду відбувалось в 4 основних етапи:
1. Накопичення фактичного матеріалу. На даному етапі йшло ознайомлення з
діяльністю державних установ по розв’язанню досліджуваної проблеми, різними
точками зору та попередніми спробами розв’язати дану проблему. Було
підготовлене і проведене анкетування по виявленню статусу сім’ї в якій є
молодші школярі.
Всього в опитуванні (див. дод. Б) взяли участь представники 410 сімей з міської
та сільської місцевості. Виходячи з реальних обставин, було використано
масштабний коефіцієнт шаблону, тобто 10% вибірки від загальної сукупності.
Обсяг і структура вибірки підтверджують репрезентативність результатів
дослідження. Вибірка складена методом випадкового відбору. У ній представлені
сім’ї з м. Рівне, м. Здолбунів та м. Острог Рівненської області. При цьому
враховувалось, що м. Здолбунів є типовим промисловим поселенням, м. Острог
репрезентує представників селянства, а м. Рівне – типовий культурно-освітній
центр області, де зосереджена значна кількість закладів культури та науки.
Детальний попередній діагностичний аналіз по тридцять одному показнику дав
якісну характеристику взаємодії соціально-державних інститутів виховання і
сім’ї та інформацію, яка може бути використана при розробці заходів по
координації та інтеграції соціальних інститутів виховання, відповідних служб та
установ і кожної сім’ї окремо.
Дані, отримані на першому етапі дослідження, послужили інформаційною базою для
побудови первісної прогнозної моделі процесу вдосконалення сімейного виховання
молодших школярів відповідно до специфічних особливостей сім’ї і
суспільно-державних інститутів виховання в регіоні [52, 54, 56, 124, 147,
163].
2. Систематизація. Використання методів та засобів математичної статистики дало
змогу здійснити:
- диференціацію батьків (щодо сімейного виховання у соціальних установах та за
рівнем психолого-педагогічної культури);
- намітити рекомендації по наданню соціальної та психолого-педагогічної
допомоги і підтримки сім’ї [99, 100, 109, 196].
Порівняння педагогічних поглядів у середовищі інтелігенції, що проживає в місті
і в селі, і відповідно міських робітників, робітників сфери обслуговування,
бізнесменів, порівняно з сільськими на основі кореляційного аналізу, дало змогу
оцінити характер зв’язків між показниками, виділити серед них найбільш значимі
та відмінні.
3. Експериментальна перевірка та опис педагогічних явищ. Порівняння досвіду
зарубіжних країн та звернення до національних критеріїв виховання дало змогу
проаналізувати й дати оцінку тим психолого-педаго
- Київ+380960830922