РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Характеристика обстеженого контингенту дітей
Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І.
Пирогова на базах Вінницького медичного центру ВПС України та Вінницької
обласної дитячої лікарні протягом 2000-2003 рр.
Обстежено 380 школярів Вінниччини з перманентним перебігом ВД віком 12-17 років
(основна група), хлопчиків – 132, дівчат – 248 (співвідношення хлопчики :
дівчата = 1:1,88), міських мешканців Вінницької області – 214, сільських
мешканців – 166. Приймаючи до уваги широкий віковий діапазон обстеженого
контингенту дітей, останні були поділені на дві вікові групи (з урахуванням
морфо-функціональних і нейроендокринних особливостей розвитку та згідно з
психолого-педагогічною періодизацією віку [44, 74]). До першої групи віднесені
школярі 12-14 років з проявами дисфункції ВНС у кількості 175 осіб (хлопчиків -
74, дівчат – 101). Другу групу склали школярі 15-17 років (205 осіб, хлопців –
58, дівчат – 147).
За показниками АТ зазначений контингент дітей поділений на осіб з гіпотонічним,
нормотонічним та гіпертонічним варіантами перебігу ВД. За верхню межу
нормального АТ прийняті значення систолічного та діастолічного АТ, вищі 90-го
перцентиля таблиць перцентильного розподілу значень АТ в дитячій популяції (з
урахуванням віку, статі та довжини тіла) [51, 80, 84]. Школярі, у яких АТ
підіймався вище зазначених цифр, віднесені до групи осіб з гіпертонічним
варіантом перебігу ВД (53 дитини). За нижню межу нормального АТ прийняті
значення систолічного та діастолічного АТ, що відповідають 10-му перцентилю
оціночних таблиць. Гіпотонічний варіант перебігу ВД діагностований у 157 дітей
з ВД, АТ яких знаходився нижче зазначеного 10-го перцентиля. Нормотонічний
варіант перебігу ВД виявлений у 170 школярів основної групи.
Враховуючи клінічні прояви ВД та результати інструментального обстеження,
виділені наступні клінічні форми вказаної нозології: ВСД, НЦД та ВВД (згідно з
класифікацією В. Г. Майданника, 1998). Найбільшу групу склали школярі з ВСД -
120 осіб (60,53% дітей основної групи). Дітей з НЦД (76 осіб, 20,00%) та ВВД
(74 дитини, 19,47% обстежених) менше. Приймаючи до уваги статистично малий
відсоток дітей з ПВН серед обстеженого контингенту школярів з ВД (8 з 388
осіб), таких дітей було виключено з дослідження.
Група порівняння склала 211 практично здорових школярів обласного центру
Вінниччини (у яких відсутні хронічні захворювання, функціональні розлади та
аномалії розвитку) віком 12-16 років, хлопчиків – 103, дівчат – 108
(співвідношення хлопчики : дівчата = 1:1,05). Віковий розподіл даних школярів
наступний: 12-14-річних осіб – 136, 15-16-річних – 75. Діти зазначеної
контрольної групи обстежені співробітниками Науково-дослідного центру
Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова (керів-ник
центру – д.м.н., проф. І. В. Гунас), матеріали дослідження люб’язно надані для
порівняльного аналізу.
Усі діти основної та контрольної груп навчались у загальноосвітній школі,
коледжі або середньому спеціалізованому навчальному закладі, серед них відсутні
особи з девіантними формами поведінки та психічними захворюваннями.
2.2.Методи обстеження дітей
Виходячи з мети і задач дослідження, обраний наступний комплекс методів
обстеження дітей з ВД. Збір анамнезу та скарг здійснювався шляхом прямого
спілкування з дитиною та при роботі з медичною документацією (”Медична картка
стаціонарного хворого” (ф. № 003/о), ”Санаторно-курортна картка” (ф. № 076/о),
”Історія розвитку дитини” (ф. № 112/о)). Поглиблений клінічний огляд проводився
посистемно із залученням наступних вузьких спеціалістів: ендокринолога,
отоларинголога, офтальмолога, психоневролога, ортопеда, гінеколога, уролога.
З метою оцінки ФР дітей проведено антропометричне визначення їх довжини та маси
тіла, а також обводу грудної клітки. Довжина тіла вимірювалась за допомогою
станкового ростоміру, маса тіла – на медичних вагах. Обвід грудної клітки
визначали в ортоположенні дитини з використанням сантиметрової стрічки за
стандартною методикою. Отримані результати після відповідної статистичної
обробки порівнювали з аналогічними показниками контрольної групи. З метою
індивідуальної оцінки характеру ФР та його гармонійності використані вікові
таблиці регресії [145]. ФР вважався середнім (нормальним) у тому випадку, коли
зріст дитини потрапляв у віковий інтервал ±1у. Вищий або нижчий середнього ФР
визначався у випадку, якщо довжина тіла індивіда знаходилась у межах від +1у до
+2у та від -1у до -2у відповідно. Зріст, менший двох вікових сигмальних
відхилень, розцінювався як низький, а більший +2у – як високий. Якщо на фоні
нормального зросту дитина мала масу тіла, що перевищувала +1уR, вона
відносилась до групи осіб з надлишком маси тіла, а її ФР вважався
дисгармонійним. У випадку, якщо маса тіла школяра була меншою -1уR, вважалося,
що така дитина має дефіцит маси тіла, а її ФР також дисгармонійний.
Гармонійний ФР діагностувався лише при відповідності маси і обводу грудної
клітки довжині тіла, тобто якщо зазначені антропометричні показники перебували
в межах ±1уR. У всіх інших випадках ФР розцінювався як дисгармонійний.
Інструментальне дослідження, яке включало в себе електрокардіографію, КІГ,
реоенцефалографію (РЕГ), ехокардіографію, ультразвукове дослідження органів
черевної порожнини (останні – на апаратах Hitachi LS-2400 та Hitachi EUB-315),
проводили в часовому інтервалі 10.00-12.00 год. у стані спокою, після
10-хвилинного відпочинку за уніфікованими методиками.
Реоенцефалографічне обстеження дітей здійснювали на ді