РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА Й МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТОНАЦІЙНОЇ
ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕКСТУ РАДІОРЕПОРТАЖУ
2.1. Мета експериментально-фонетичного дослідження
Експериментально-фонетичне дослідження проведено з метою перевірки
обгрунтованих нами теоретичних передумов та прийнятої робочої гіпотези про те,
що текст французького радіорепортажу характеризується динамікою реалізації
інтонаційних ознак, складна структура і взаємодія яких з іншими мовленнєвими
засобами забезпечує внутрішній механізм виділення та зв’язку
інформативно-текстових блоків.
Вивчення закономірних зв’язків між інтонаційною та структурно-семантичною
організацією тексту радіорепортажу виконано відповідно до основних завдань
дослідження, згідно з методикою, яка базувалася на комунікативно-прагматичному
підході до вивчення озвучених текстів. Вищезазначена методика носить
комплексний характер і включає декілька етапів: інформантний,
структурно-комунікативний та електроакустичний аналіз досліджуваних текстів та
статистичну обробку усіх видів аналізу, а також лінгвістичну інтерпретацію
експериментальних даних.
Дослідження проведено в лабораторіях експериментальної фонетики Київського
національного лінгвістичного університету та кафедри експериментальної фонетики
германо-романських мов Горлівського державного педагогічного інституту
іноземних мов.
2.2. Експериментальний матеріал
До експериментального корпусу дослідження ввійшли фонограми текстів репортажів,
що транслювалися на хвилях французького радіо FDM Frйquence Plus та Radio
France International та є в наявності в фонотеках вищезазначених
фонолабораторій. Добір матеріалу для експерименту базувався на комплексному
аналізі одиниць інтонаційно-смислової організації тексту радіорепортажу, що
сприяло найповнішому уявленню про його структурно-функціональні та
комунікативно-прагматичні особливості.
Вимова текстів радіорепортажів, що досліджуються відповідає літературній нормі
французької мови.
Запис експериментального матеріалу зроблено у спеціально оснащеній студії
звукозапису КДЛУ на магнітофоні “SONY” (стерео, касетний) на окрему магнітну
стрічку. Швидкість руху стрічки – 4.76 см/сек. Частотний діапазон запису
складає від 40 до 140 Гц. Виконання робіт для запису експериментального
матеріалу проведено відповідно до відомих рекомендацій і методик у галузі
експериментально-фонетичних досліджень мовленнєвих континуумів, що звучать [15,
с. 16; 208, с. 77; 164, с. 32; 93; 272; 249]. Хід запису фіксувався у
спеціальному протоколі.
Увесь експериментальний матеріал (11 текстів радіорепортажів), загальна
тривалість звучання якого складає майже 2 години, підлягав інформантному та
структурно-комунікативному аналізу. 5 текстів радіорепортажів (загальною
тривалістю звучання 1 годину) було відібрано для електроакустичного аналізу.
Повний стиль зачину й заключного блоку тексту французького радіорепортажу,
тобто підготовлених частин, характеризується перевагою уповільненого темпу,
наявністю неочікуваних пауз (афективних), великої кількості додаткових
наголосів, чіткою вимовою голосних, приголосних та складів, регулярністю ритму,
збереженням випадного голосного звуку [q], значним збільшенням зв’язувань
(навіть факультативних), використанням різних типів наголосу, в тому числі
сильного приступу (coup de glotte), що припадає на початок слова, вживання
якого є наслідком або необхідністю розмежування слова в потоці мовлення, або
наслідком експресивної вимови. Уповільнення темпу мовлення, чітка вимова можуть
анулювати модифікації, притаманні розмовному стилю вимови: явища асиміляції,
акомодації, редукції, випадання звуків (голосних і приголосних) і як наслідок –
компактність і малооб’ємність ритмічних (акцентних) груп. Але закони
французького фоносинтаксису при будь-якому стилі вимови не втрачають своєї
сили, вимагаючи суцільної вимови звуків усередині фонетичних груп, що обумовлює
взаємодію сусідних звуків і різні модифікації, які відбуваються з ними.
Суцільність досягається завдяки існуючим у французькій мові явищам зв’язку
(liaison): six ґheures [si-'zoe:r] і зчепленням (enchaоnement): il yґ va а
ґpied [i-li-'va-a-'pje]. Під час зв’язку кінцевий голосний, що не вимовляється,
під впливом наступного голосного починає звучати. Під час зчеплення
відбувається повільний перехід від одного голосного до іншого в безперервному
мовленнєвому континуумі. Саме повільна вимова голосних в єдиному комплексі і
відрізняє французьку мову від багатьох європейських мов, особливо від мов
германської групи.
Неповний стиль, який притаманний спонтанному мовленню, представленому в тексті
французького радіорепортажу у вигляді реплік учасників події, тобто основного
блоку, характеризується вузькою сферою вживання. Розмова проходить у досить
швидкому темпі, наслідком якого виступає гранична мовленнєва компресія, що
досягається, перш за все, скороченням слів: випаданням кінцевих [l] та [r] у
таких словах, як il (рідко в elle), наприклад, i(l) ґvient [i-ґvjF], а також у
кінці слів у групі “muta cum liquida”, наприклад, ґtab(l)e [ґtab], ґquat(r)e
[ґkat], ґpauv(r)e [ґpo:vr] та у прийменнику su(r) [sy], наприклад, j(e) n’ai
ґrien а ґmett(re) su(r) l(e) ґdos.; випаданням [j] у словах “ґbien” [ґbjF],
puisque [pis-ґkq], puis [ґpi], peut-кtre [ґptFt]), сильним послабленням
допоміжних дієслів “avoir” та “кtre” навіть до їх повного усування, наприклад,
je suis restй = [ZrFs-ґte], tu as йtй = [ty-a-ґte], невживанням заперечної
частки “ne”, наприклад, il ne veut ґpas le ґfaire = [i-vш-ґpQ-ґlfF:r],
ототожненням вимова звуку [N]
- Київ+380960830922