РОЗДІЛ 2
ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ МАРКЕТИНГОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОСЛУГ МІЖНАРОДНОГО
ЕКСПЕДИРУВАННЯ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз факторів маркетингового середовища українського ринку
транспортно-експедиторських послуг
Реформування економіки України та поступове входження її в систему європейських
і світових економічних зв’язків ставить нові задачі адаптації послуг
міжнародного експедирування до роботи в ринкових умовах, забезпечення
додаткових вимог до якості цих послуг, економічної ефективності
виробничо-фінансової діяльності.
На сучасному етапі сфера послуг міжнародного експедирування все більше
перетворюється в самостійну галузь, що поєднує інтереси перевізників і
вантажовласників, одночасно інтегруючись із сферою транспортного забезпечення з
одного боку та сферах виробництва і розподілу з іншого. Основною спрямованістю
діяльності експедиторських організацій в Україні є міжнародні перевезення. Це
пояснюється великими обсягами цих перевезень, а також зростаючим попитом на
послуги МЕ у світі у зв’язку з процесами глобалізації.
Сучасний світовий бізнес характеризується значними коливаннями ринкових
процесів. Вплив таких процесів на розвиток ринку ТЕП достатньо важко
передбачити, особливо в умовах української економіки. Тому для прийняття
управлінських рішень набуває першочергового значення системний аналіз
маркетингового середовища: з одного боку – макросередовища, а з іншого боку –
мікро середовища, тобто суб’єктів ринку ТЕП, з якими взаємодіє
транспортно-експедиторська компанія. Враховуючи загальноприйняті підходи до
досліджень макро- та мікро середовища ринку, а також специфіку ринку ТЕП,
маркетингове середовище транспортно-експедиторського підприємства можна
представити у виді схеми, наведеної на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Маркетингове середовище діяльності транспортно-експедиторської
компанії
При проведенні аналізу маркетингового середовища використовувалась вторинна та
первинна маркетингова інформація. Для збору первинної інформації
використовувались, зокрема, експертні інтерв’ю. Експертами виступали керівники
вищого та середнього рівнів транспортно-експедиторських, транспортних
підприємств, а також підприємств – користувачів послуг МЕ. Для вибору експертів
– представників транспортно-експедиторських підприємств було залучено провідні
українські підприємства з семі найбільш потужних транспортних регіонів України,
що входять до АМЕУ та займаються питаннями, відповідними до проблем, що
розглядаються.
Серед основних факторів макросередовища українських ТЕ компаній виділено
політико-правові, економічні, екологічні, технологічні, науково-технічні
фактори та фізичне середовище (інфраструктуру) ринку.
Політико-правові фактори. Порівняльний аналіз актів національного законодавства
та джерел міжнародного права з питань ТЕ забезпечення зовнішньоекономічних
зв'язків України свідчить про наявність їх суттєвої правової несумісності, що
суттєво гальмує розвиток міжнародних перевезень в Україні, знижує їхню
конкурентоспроможність на міжнародних товарних ринках. Значною мірою це
пов'язано з відставанням процесів уніфікації національного законодавства
відповідно до норм міжнародного права, зокрема, в частині приєднання до
міжнародних конвенцій та угод. Так, за даними Європейської економічної комісії
(ЄЕК) ООН станом на 15.04.2004 р. з 54 міжнародних угод і конвенцій у сфері
перевезень, підготовлених під егідою ЄЕК, Україна приєдналась лише до 11
конвенцій [47].
Доцільно розглянути стан відповідності національної нормативно-правової бази
міжнародному праву за окремими напрямами діяльності, що стосуються
транспортного забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків. У сфері спрощення
умов перетину кордонів із 14 основних європейських конвенцій та угод Україна
приєдналася лише до двох (Конвенція про міжнародні дорожні перевезення (МДП) та
Митна конвенція стосовно контейнерів). Як наслідок, система пропуску вантажів
залишається вкрай громіздкою.
При перетині транспортним засобом національного кордону, крім прикордонної та
митної, діє ще цілий ряд служб: екологічна, фітосанітарна, ветеринарна,
міжнародних автомобільних перевезень, інспекція охорони Чорного та Азовського
морів (в морських портах), в той час, коли в розвинених країнах всі функції
контролю здійснюються, як правило, митною службою. Всі ці служби на
українському кордоні не лише ускладнюють і збільшують час проходження
державного кордону, але й кожна з них встановлює свої вимоги, свої збори з
перевізників за виконання контрольних функції.
Існуюча практика перетину кордонів при перевезеннях вантажів через Україну
свідчить, що багато перешкод виникають через існування численних підзаконних
актів місцевих контролюючих органів, які часто суперечать існуючим законодавчим
нормам.
В національному законодавстві ці питання залишаються невирішеними. Навіть
після прийняття Закону України "Про єдиний збір, який стягується у пунктах
пропуску через державний кордон" та урядових рішень про скорочення ставок
зборів, затримки на кордонах продовжуються, а вартість зборів є обтяжливою для
вантажовласників. Такі фактори призводять до того, що закордонні підприємці
намагаються перевозити транзитні вантажі в об'їзд України, через Росію та
Беларусь, де немає таких ускладнень. Внаслідок цього втрачаються значні
надходження до національного бюджету України, в т.ч. валютні.
Одним з факторів, що свідчить про значні існуючі прогалини у сфері правового
забезпечення міжнародних перевезень, є те, що в Україні порушуються дії статт