РОЗДІЛ II
МЕХАНІЗМ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ЗВІЛЬНЕНИХ З КРИМІНАЛЬНО–ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВ НА
ПІДСТАВІ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО АМНІСТІЮ АБО АКТА ПОМИЛУВАННЯ
2.1. Правові засади соціальної адаптації осіб, звільнених з
кримінально–виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта
помилування
В осіб, звільнених із виправних колоній на підставі закону про амністію або
акта помилування, правовий статус як громадянина юридично відновлено, однак,
скористатися ним у повному об’ємі, в силу багатьох причин, в тому числі і
внаслідок різкої зміни умов життя, вони не можуть. Тому для реалізації своїх
громадянських прав і свобод, їм необхідний певний період, у процесі якого вони
змогли б активно включитися у суспільне життя. Вважаємо, що тривалість цього
періоду багато в чому залежить від ефективності механізму соціальної адаптації.
Як показує практика і історичний досвід, до цієї роботи необхідно активно
залучати різні громадські організації та об’єднання, тобто держава повинна
зробити соціальне замовлення громадським організаціям, підприємствам,
установам, організаціям з відповідним бюджетним фінансуванням для надання
соціальної допомоги звільненим. В сучасних умовах така робота вимагає нового
підходу, перегляду і вдосконалення наявних у цій справі напрацювань. В першу
чергу, необхідно визнати, що цей постпенітенціарний соціально–адаптаційний
період повинен бути забезпечений правовим механізмом реалізації. Цей термін
умовний, але він застосовується у юридичній психології (наприклад, механізм
формування злочинного умислу), в кримінології (наприклад, механізм злочину) та
інших галузях знань. Під механізмом злочину розуміється психологічний процес
прийняття і виконання злочинного рішення. У механізм злочинної поведінки
включається три ланки: 1) мотивація злочину; 2) планування злочинних дій; 3)
вчинення злочину і настання суспільно небезпечних наслідків [47, с.441].
На думку В.М.Трубникова, механізм соціальної адаптації можна трактувати як
структуру відносин, які складаються між особою, яка звільнилась від відбування
покарання у виді позбавлення волі чи обмеження волі, і соціальним оточенням
[67, с.4]. Думається, що такий підхід повністю розкриває суть механізму
соціальної адаптації. Якщо ж враховувати змістовну частину механізму соціальної
адаптації, то під механізмом соціальної адаптації осіб, звільнених з
кримінально–виконавчих установ на підставі закону про амністію або акта
помилування слід розуміти сукупність правових, економічних, організаційних,
соціально–психологічних та інших засобів, а також постпенітенціарна діяльність
державних органів, громадських організацій, спрямованих на забезпечення процесу
соціальної адаптації і переконання їх в об’єктивній необхідності правомірної
поведінки. Складність механізму соціальної адаптації обумовлена тим, що у цьому
процесі взаємодіють дві структурно складні системи – особистість і середовище.
Соціальне середовище в такій же мірі створює людину, в якій людина створює
соціальне середовище. Нові шаблони поведінки не просто добавляються до раніше
засвоєних, а в міру свого накопичення перетворюють психіку людини. В одних
випадках (конформний тип пристосування) поступова реорганізація організму
людини проходить плавно, так як основу її характеру складає
“пластично-динамічна установка”, в іншій (неконформний тип адаптації) –
перебудова організму людини здійснюється повільніше зі значними труднощами.
Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ
на підставі закону про амністію або акта помилування, які є загальнодержавною
справою, необхідно вирішувати на державному рівні. Це, у свою чергу, вимагає
чіткого формування пріоритетів, принципів і організаційних засад, політики
держави щодо осіб, звільнених з місць позбавлення волі; законодавчого
закріплення системи політико–правових, соціально–економічних та організаційних
умов надання цій категорії громадян соціальної допомоги [68, с.7]. Розглянемо
правові засоби соціальної адаптації осіб, звільнених від відбування покарання
на підставі закону про амністію або акта помилування.
Порядок підготовки засуджених до звільнення, вирішення питань їх трудового,
побутового влаштування, постпенітенціарна діяльність різних органів,
спрямованих на забезпечення процесу соціальної адаптації звільнених,
регламентується наступними законодавчими та нормативними актами:
Європейські в’язничні правила від 12 лютого 1987 р., п.п. 3, 70, 87, 88, 89
[69].
Кримінально–виконавчий кодекс України, ст.ст. 1, 149, 153, 156, 157 [1].
Закон України від 2 березня 2000 р. “Про внесення змін до статті 71 Житлового
кодексу Української РСР” [70].
Закон України від 19 липня 1997 р. “Про внесення змін у кодекс законів про
працю України” [71].
Закон України від 10 липня 2003 р. “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували
покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” [2].
Закон України від 1 березня 1991 р. “Про зайнятість населення”, ст.5 [72].
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня
1997 року, ст.38 [73].
Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань,
затверджене Указом Президента України від 31 липня 1998 р., №827/98, пп. 8 та 9
п.4 [74].
Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затверджене
Указом Президента України від 30 серпня 2000 р., №1035/2000, п.30 [75].
Положення про спостережні комісії при виконавчих комітетах місцевих Рад
народних депутатів Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради
України від 28 лютого 1967 р. [76].
Постанова Кабінету Міністрів України від 31
- Київ+380960830922