Кримінальна відповідальність за готування до злочину.

РОЗДІЛ 2
ПІДСТАВА ТА МЕЖІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ ЗА
ЧИННИМ КК УКРАЇНИ
2.1. Підстава кримінальної відповідальності за готування до злочину.
У цьому розділі роботи пропонується розглянути ряд питань, безпосередньо
пов’язаних із особливостями кримінальної відповідальності за готування до
злочину.
При чому, логіка цього дослідження підкорена логіці Загальної частини КК, у
якій спочатку визначається підстава кримінальної відповідальності, потім –
обставини, що виключають кримінальну відповідальність, потім – звільнення від
кримінальної відповідальності, і, нарешті, покарання.
2.1.1.Загальні положення щодо підстави кримінальної відповідальності. «Від
поняття готування слід безумовно відрізняти його караність» – такого принципу,
висловленого Л.С.Бєлогриц-Котляревським [9, с.170] [150 [9]
Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права: Общая и Особенная
части.– Киев-Харьков: Южно – рус. книгоизд-во Ф.А. Иогансона, 1903.– С.170. ],
дотримувалися майже всі дослідники проблеми незакінченого злочину. Питання про
підставу та межі кримінальної відповідальності за готування до злочину
невідривно пов’язане із загальними питаннями про підставу кримінальної
відповідальність за вчинення злочину. Проблеми кримінальної відповідальності і
її підстав є стержньовими в науці кримінального права. Протягом багатьох років
щодо них велися численні дискусії в науковій літературі та теоретичні спори.
Початок теоретичної розробки питань, пов’язаних з підставою кримінальної
відповідальності в науці кримінального права радянського періоду слід віднести
до першої половини 20-х років ХХ сторіччя. На багатьох вчених – криміналістів
великий вплив здійснювали ідеї соціологічної школи кримінального права. Відомо,
що соціологічна школа вирішувала питання про підставу кримінальної
відповідальності, виходячи, перш за все, із «небезпечного стану особи»
(соціально небезпечності винного). Такого погляду щодо підстави кримінальної
відповідальності дотримувалися Я.Берман, М.Гродзінський, М.А.Чельцов – Бебутов,
автори проектів КК 1920-1921 рр. [Див.: 52, с.42] [151Див.: [52] Келина С.Г.,
Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988. –
С.42.]. Поряд з публікаціями, які мали відбиток ідей соціологічної школи
кримінального права, з’явилась велика кількість виступів та публікацій, що
заперечували теорію «небезпечного стану» та пропонували інші визначення підстав
кримінальної відповідальності.
Домінуючим в теорії вітчизняного кримінального права був погляд, що єдиною
підставою кримінальної відповідальності є склад злочину [2, с.75; 14, с.86-131;
132, с.48; 157, с.98; 183, с.4; 50, с.45-80] [152 Див.: [2, 14,132, 157, 183,
50] Алексеев Н.С., Смирнов В.Г., Шаргородский М.Д. Основание уголовной
ответственности по советскому уголовному праву // Правоведение, 1961. - №2. –
С.75.; Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском
уголовном праве. – М.: Юрид.лит, 1963. – С.86-131.; Пионтковский А.А. Основания
уголовной ответственности // Советское государство и право, 1959. - №11. –
С.48.; Санталов А.И. Состав преступления и некоторые вопросы общей части
уголовного права // Правоведение., 1960. - №1. – С.98.; Трайнин А.Н. Общее
учение о составе преступления. – М.: Гос. изд-во юрид. лит, 1957. – С.4.;
Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав
преступления. – М.: Юрид. лит, 1974. – С.45-80.]. Так, А.Н.Трайнін вважав склад
злочину підставою кримінальної відповідальності – а вік та осудність особи – її
умовами.
Я.М.Брайнін вважав склад злочину загальною підставою кримінальної
відповідальності, а вину – однією з її умов. О.А.Герцензон та В.С.Трахтєров
виділяли також передумови кримінальної відповідальності, до яких відносили
осудність особи.
О.І.Санталов відзначав, що є дві підстави кримінальної відповідальності:
фактична (вчинення злочину) та юридична (склад злочину) у своїй єдності.
М.П.Карпушин, В.І.Курляндський визнавали єдину підставу кримінальної
відповідальності – склад злочину.
Однак, у радянській кримінально-правовій літературі висловлювались і інші
думки. Зокрема, Б.С.Утєвський розвивав теорію, що загальною підставою
кримінальної відповідальності є вина, визначаючи її як «сукупність обставин, що
заслуговують, на думку суду, негативної (морально-політичної) оцінки і
кримінальної відповідальності підсудного» [212, с.130] [153 [212] Утевский Б.С.
Вина в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1950. – С.130.]. Подібну
точку зору відстоювала Т.Л.Сергєєва, називаючи в якості загальної підстави
відповідальності винність [160, с.33-34] [154 [160] Сергеева Т.Л. К вопросу об
индивидуализации уголовной ответственности // Советское государство и право,
1951. - №10. – С.33-34.].
Оціночна концепція вини Б.С.Утєвського та Т.Л.Сергєєвої викликала гостру
дискусію на сторінках періодики та шквал критики з боку вітчизняних
криміналістів [Див.:16, с.74] [155 Див.: [16] Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по
советскому уголовному праву. – К.: Наукова думка, 1969. – С.74.]. В результаті
цієї дискусії в теорії встановився погляд на склад злочину як на єдину підставу
кримінальної відповідальності.
Однак в подальшому деякими вченими було здійснено спробу переосмислити це
положення. Так, Б.С.Никифоров, визнаючи за складом злочину роль необхідної
підстави кримінальної відповідальності за закінчений злочин, вважав, що у ряді
випадків можлива кримінальна відповідальність і без складу: «формула: склад
злочину є єдиною підставою кримінальної відповідальності – допускає різні
тлумачення і по суті