РОзділ 2
Фізико-географічна характеристика
рАЙону досліджень
Захiдно-український регiон охоплює 8 адмiнiстративних областей: Волинську,
Закарпатську, Івано-Франкiвську, Львiвську, Рiвненську, Тернопiльську,
Хмельницьку та Чернiвецьку, що об’єднуються на пiдставi географiчного
розташування та iсторичних чинникiв. Загальна площа регiону становить 131,5
тис. км2 (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Регіон досліджень.
Для Західної України притаманна велика рiзноманiтнiсть природних умов,
обумовлена цiлим комплексом причин, серед яких першорядне значення має
геологiчна будова i рельєф територiї. За цими показниками захiд України можна
роздiлит на ряд орографiчних областей [32].
1. Полiська низовина. Низовина, яка розташована 140–180 м н.р.м., вкрита
переважно вiдкладами воднольодовикового, льодовикового, озерного та рiчкового
походження. Глибина рiчкових долин зростає з пiвночi на пiвдень. У басейнi
р. Турiї розвинутi карстовi форми – лiйки, озернi улоговини, провалля тощо.
Трапляються також антропогеннi форми рельєфу, виникнення яких пов’язане з
видобуванням корисних копалин кар’єрним способом, мелiоративним, гiдротехнiчним
та шляховим будiвництвом.
2. Волинська височина. Пiднесена, хвилясто-горбиста рiвнина, вкрита лесовими
вiдкладами. Лежить у межах Волинської та Рiвненської областей. Витягнута в
напрямку вiд р. Захiдного Бугу на заходi до р. Корчика (притоки Случi) на
сходi. Ширина – близько 80 км, довжина – понад 200 км. Загальний нахил височини
– з пiвдня на пiвнiч. Долини рiчок врiзанi на 30–50 м.
3. Подiльська височина. Значно пiднята (до 350–400 м н.р.м) i глибоко
розчленована рiвнина, вкрита лесовими суглинками. Простягається на 500 км в
довжину i на 150 км в ширину в межах Львiвської, Івано-Франкiвської,
Тернопiльської та Хмельницької областей. На пiвнiчному заходi обривається
крутим уступом до Малого Полiсся, на пiвнiчному сходi її межа з Приднiпровською
височиною проходить по долинi Пiвденного Бугу. На пiвденному заходi по долинi
Днiстра межує з Прикарпаттям. Височина має нахил на пiвдень i пiвденний схiд.
Характерне поєднання плоских межирiч i глибоких каньйоноподiбних долин. В
рельєфi чiтко видiляють окремi масиви – Гологори, Вороняки, Кременецькi гори,
Опiлля та смуга Товтр. Пiвнiчно-захiдним продовженням Подiльської височини є
Розточчя.
4. Прикарпаття. Система горбистих височин i плоских низовин, вкритих переважно
нелесовими суглинками i розташованих мiж Карпатами i Подiльською височиною.
Становить собою порiвняно вузьку (25–40 км) смугу, яка простягається вiд
Сяно-Днiстровського межирiччя до Буковинського передгiр’я.
5. Українськi Карпати. Становлять частину Схiдних Карпат i знаходяться в межах
Львiвської, Івано-Франкiвської, Закарпатської та Чернiвецької областей. У
структурному вiдношеннi вони належать Карпатськiй складчастiй системi. Це
середньовисокi гори зі звичайною висотою 1000 м. н.р.м. Бiльша частина Карпат
утворена твердими породами флiшу, що складаються переважно з глинистих сланцiв,
пiсковикiв з включеннями конгломератiв i мергелiв.
6. Закарпаття. Система майже iдеально плоских рiвнин, вкритих нелесовими
суглинками. Основну частину займає Притисенська долина, яка є продовженням
Середньодунайської низовини. Вiдокремлена вiд центральної частини Карпат пасмом
неогенових вулканiчних вiдкладiв. Абсолютнi висоти коливаються вiд 116-120 м
н.р.м., в передгiр’ї, бiля м. Чопа, до 105 м н.р.м.. Поверхня в цiлому дуже
незначно нахилена в бiк Тиси i одночасно зi сходу на захiд.
Кожна з перерахованих орографiчних областей характеризується певними
особливостями рельєфу, i в свою чергу може бути роздiлена на декiлька
геоморфологiчних районiв.
На пiдставi особливостей геологiчної будови, рельєфу, клiмату, ґрунтового
покриву, складу рослинного i тваринного свiту дослiджуваний регiон роздiляється
на три фiзико-географiчні провінції, що рiзняться мiж собою за цiлим комплексом
ознак і поділяються на 14 фізико-географічних областей:
I. Поліська провінція, до складу якої входять Волинське та Мале Полісся.
II. Західно-Українська лісостепова провінція, яка складається з таких
фізико-географічних областей як: Волинська височинна,
Розьоцько-Опільська-горбогірна, Західно-Подільська та Середньо-Подільська
височинні області і Прут-Дністровська височинна область.
ІІІ. Фізико-географічна провінція - Українські Каропати, що поділяється на сім
фізико-географічних областей: Передкарпатська височинна, Зовнішньо карпатська,
Вододільно-Верховинська, Полонинсько-Чорногірська, Рахівсько-Чивчинська,
Вулканічно-Карпатська та Закарпатська низовинна області (рис. 2.2).
1
2
3
4
10 8
5 6
11 9
13
7
14
12
Рис. 2.2. Фізико-геграфічне районування західних областей України.
Умовні позначення:
Поліська провінція Західно-Українська степова провінція
Українські Карпати
Межі провінцій Межі областей
1. Волинське Полісся; 2. Волинська височинна область; 3. Мале Полісся; 4.
Розтоцько-Опільська -горбогірна область; 5. Західно-Подільська височинна
область; 6. Середньо-Подільська височинна область; 7. Прут-Дністровська
височинна область; 8. Передкарпатська височинна область; 9. Зовнішньо
карпатська область; 10. Вододільно-Верховинська область; 11.
Полонинсько-Чорногірська область; 12. Рахівсько-Чивчинська область; 13.
Вулканічно-Карпатська область; 14. Закарпатська низовинна область.
Для перебування чайки найважливішими фізико-географічними областями є Волинське
та Мале Полісся, що знаходяться в межах Волинської, Рівненської
- Київ+380960830922