РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методики дослідження.
Для вирішення поставлених задач були застосовані методики дослідження:
1. Аналіз науково-методичної літератури.
2. Педагогічні спостереження.
3. Педагогічний експеримент.
4. Медико-біологічні методи дослідження.
5. Методи математичної статистики.
2.1.1. Теоретичний аналіз науково-методичної літератури.
Аналіз вітчизняної та іноземної науково-методичної літератури проводився з
метою:
1. Отримання уявлення про сучасні теорії формування точнісних рухів, як основи
побудови рухових навичок рукопашного бою.
2. Вивчення сучасних напрямків існуючих одноборств і використання їх методик
навчання та окремих елементів техніки в системі рукопашного бою.
3. Використання сучасних теорій розвитку координаційних здібностей людини.
4. Використання сенсорних механізмів управління точнісними рухами при
формуванні навичок рукопашного бою.
5. Отримання сучасних наукових даних про розвиток фізичних якостей та
формування професійних рухових навичок у системі навчання у вищих навчальних
закладах силових структур.
Узагальнення аналітичного огляду науково-методичної літератури, а також
практичний досвід відомих фахівців дозволив оцінити роль і місце точнісних
рухів у процесі формування навичок рукопашного бою та розробити план
дисертаційних досліджень.
В цілому вивчено понад 230 літературних джерел, у тому числі: монографії;
дисертації; автореферати дисертацій; настанови та керівні документи;
науково-методичні посібники; наукові статті і тези науково-практичних
конференцій, із них – близько 30 праць іноземних авторів.
2.1.2. Педагогічні спостереження.
Об’єктами педагогічних спостережень були: динаміка фізичної працездатності,
розвитку фізичних якостей, реакцій функціональних систем курсантів на фізичне
навантаження, контроль функціонального стану сенсорних систем та розвитку
координаційних здібностей, як основи формування рухових навичок рукопашного
бою. Педагогічні спостереження проводились на протязі всього етапу
дослідницької роботи, яка відбувалась в Академії державної податкової служби з
2000 по 2003 рік. Під час педагогічного спостереження проводився аналіз
навчальних програм, організації і проведення занять, успішності засвоєння
рухових навичок та розроблялись критерії оцінювання рухових навичок рукопашного
бою протягом усього періоду навчання курсантів в академії.
Особлива увага зверталась на порівняння результатів засвоєння навчальних
програм та навичок рукопашного бою курсантів контрольної і експериментальної
груп.
2.1.3. Педагогічний експеримент.
Попередній педагогічний експеримент проводився протягом першого семестру
навчання з метою встановлення координаційних здібностей курсантів. З цією метою
була проведена сенсометрія рухової, зорової, тактильної та вестибулярної
сенсорних систем. Визначався рівень рухової працездатності, і на основі цих
даних формувались індивідуальні заняття з спеціальної фізичної підготовки та по
засвоєнню елементів техніки рукопашного бою.
Основний педагогічний експеримент проводився протягом двох років навчання у
системі спеціальної фізичної підготовки.
Формування навичок рукопашного бою відбувалось на основі розвитку
координаційних здібностей та удосконалення сенсорного сприйняття рухових актів
на основі даних кінестетичної, тактильної, зорової та вестибулярної
інформації.
2.1.4. Проба для оцінки резервних можливостей серцево-судинної системи.
Для характеристики ССС застосовували просту, але інформативну пробу
Руф’є-Діксона, сутність якої полягала у визначенні ЧСС і відновлювальному
періоді після інтенсивного і короткочасного навантаження. Ж. Шеррер встановив,
що між ЧСС відновлення і аеробними можливостями існує статистично достовірна
кореляція r=0,65.
У досліджуваного, який знаходився у положенні лежачи на спині протягом 5 хвилин
визначають ЧСС за 15 секунд (Р1) з перерахуванням за 1 хвилину. Потім
досліджуваний виконує 30 присідань за 45с, у відповідності до ударів метроному.
Досліджуваний після навантаження знову лягає на спину і у нього підраховують
ЧСС за перші 15с відновлення (Р2), а потім за останні 15с першої хвилини
відновлення (Р3). Індекс Руф’є-Діксона обчислюють за формулою:
(Р2 – 70 + (Р3 – Р1)
ІРД = 10
де Р1 – пульс у стані спокою; Р2 – пульс за перші 10с першої хвилини після
присідань; Р3 – пульс за останні 10с першої хвилини після присідань.
Оцінку працездатності ССС визначають згідно значення індексу ІРД: від 0 до 2,9
– “відмінно”; від 3 до 6 – “добре”; від 6 до 8 – “задовільно”; вище 8 –
“незадовільно”.
2.1.5. Визначення функцій рухової сенсорної системи.
Для характеристики функцій рухової сенсорної системи визначались пороги
просторового і силового параметрів руху. Дослідженнями [83, 98] встановлено, що
між точністю відтворення зусилля і точністю рухів існує прямий кореляційний
зв’язок. Визначення порогу відтворення заданого зусилля проводилось таким
чином. Перед дослідженням визначався максимальний показник кистьової
динамометрії. Після чого, досліджувані протягом 5 спроб відтворювали зусилля
50% від максимального результату під зоровим контролем. Потім курсанти
відтворювали задане зусилля без зорового контролю п’ятикратно. Перші дві спроби
коментувались дослідником і не враховувались, а останні три виконувалися
самостійно, з яких обчислювався середній показник.
Визначення порогу відтворення просторового параметру руху відбувалось за
допомогою кінематометра Жуковського. Досліджуваний курсант спочатку під зоровим
контролем виконував
- Київ+380960830922