РОЗДІЛ 2
Українська література як чинник
формування світоглядної культури майбутнього вчителя
Формування світоглядної культури вчителя – один з найбільш суспільно важливих
засобів формування світоглядної культури наступних поколінь. Від того, що буде
вирішальним чином впливати на цей процес – ідеологія, релігія, наука,
література, мистецтво, – залежить значною мірою тип світогляду вчителя та його
учнів. Як правило всі вищезгадані форми суспільної свідомості так чи інакше
впливають на світогляд, однак вплив художньої літератури є одним з найбільш
специфічних. По-перше, це пов’язано з особливостями літератури як засобу
соціального впливу, по-друге, з нерозривною пов’язаністю літератури з
національною мовою, а отже і національною культурою, і, по-третє, зі специфікою
функціонування художнього твору у суспільній свідомості.
Перший блок питань варто розглянути з загальних філософських та
літературознавчих позицій, другий – у ракурсі філософії національного
виховання, а останній наближає нас до безпосереднього розгляду закономірностей
розвитку української літератури у ХХ столітті, коли вона не лише набула нових
яскравих національних рис, але і виступила активним учасником суспільних змін.
Щодо ролі української літератури у вітчизняній історії доволі слушною видається
позиція, яку обстоюють автори підручника з української літератури: “...шлях до
незалежності у нас був вимощений книжками, і не одне покоління формувалось під
могутнім впливом Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки. Водночас не слід
забувати, що українська художня література, яка змушена була за вкрай
несприятливих умов виконувати функції політики, педагогіки, науки тощо, – це
передовсім мистецтво, де естетичні критерії є першорядними” [281, 3]. Розкрити
суть цієї позиції, на нашу думку, можна найбільш повно з позицій філософії
освіти. Для цього спочатку варто зупинитись на гуманістичній спрямованості
самої проблеми впливу української літератури на світогляд майбутнього вчителя.
Гуманістична спрямованість проблеми впливу української літератури на світогляд
майбутнього вчителя.
Майбутні педагоги в Україні і у світі формуються сьогодні як фахівці переважно
в університетах. Для України характерні як спеціалізовані вищі навчальні
заклади для педагогів педагогічні університети. Лише на перший погляд маємо
протиріччя: університет – і раптом спеціалізований (педагогічний, технічний
аграрний тощо). Сучасний фахівець високого рівня підготовки повинен мати
фундаментальну базу знань, які дозволяють чітко визначати призначення і місце
своєї спеціальності і відповідної роботи серед інших суспільно значущих видів
діяльності. Для цього чим далі, тим менш достатньо загальної ерудиції,
інформаційної освіченості у мережі соціальних знань. На перше місце виступає
ціннісна зрілість фахівця, вміння обирати пріоритети у своїй фаховій
діяльності. Це завдання для вчителя є на порядки вищим порівняно з іншими
професіями – адже мова йде про формування майбутніх громадян і фахівців для
всього суспільства.
Тому в педагогічному університеті особливо велика увага приділяється
різноманітним формам становлення, виховання і самовиховання світоглядної
культури майбутнього вчителя. Передусім, приділяється увага кадровому складу
самого педагогічного університету, адже особистий приклад завжди є найдійовішим
виховним засобом. Однак для системності впливу на студентів-майбутніх педагогів
важливу роль відіграє також і сам зміст навчального процесу. Відбір
оптимального змісту навчання, його трансформація у відповідності з викликами
епохи, новітніми здобутками сучасної науки, культури і соціальної практики є,
таким чином, першим і головним завданням підвищення ефективності процесу
формування світоглядної культури майбутнього вчителя. Необхідність досконалого
володіння модернізованим змістом навчання виступає, отже, одним з визначальних
критеріїв добору професури педагогічного університету.
Українська література – в усій повноті та багатоголоссі її представників,
значна частина яких була “відкрита” для читача порівняно недавно, постає
важливою і незамінною основою змісту освіти майбутніх вчителів. Втім, і на
сьогодні значущість української літератури для формування світоглядної культури
розкрито далеко не повною мірою. Тоді як саме на основі, передусім, вивчення
художньої літератури виросла культура доби європейського Відродження.
Гуманістичний підхід до проблеми навчання – це не лише погляд на навчання як на
надбання знань про світ, а як на опанування способами пізнання цього світу,
різноманітними особистісними ресурсами, коли людина сама планує свою
діяльність, обирає способи активного здійснення своїх планів, а не орієнтується
тільки на здобутий результат. Знання знецінюються, якщо процес пізнання не
захоплює душу дитини, а потребує лише розумової роботи і механічного
запам’ятовування, не дає простору для розвитку особистості. Як зазначає
Г.О.Балл, провідну ідею гуманізації освіти можна визначити як орієнтацію її
цілей, змісту, форм і методів на особистість учня, гармонізацію його розвитку
[21]. Гуманізація освіти пов’язана з переосмисленням її основних функцій, як
показує порівняльний аналіз розвитку різних національних педагогічних систем,
здійснений Т.І.Левченко [169]. Кожна з них має свої гуманістичні традиції в
освіті і вихованні.
Упродовж століть в Україні розвивалися гуманістичні ідеї навчання і виховання.
Виховання високих моральних якостей, духовності, етичного ставлення до сім’ї,
роду, держави вважали вищою метою освіти, науки ще Митрополит Іларіон (“Слово
про закон і благодать”), літописець Нестор (“Повість временних літ”), Володи
- Київ+380960830922