РОЗДІЛ 2
ДОГОВІР ЗАСТАВИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
2.1. Загальна характеристика договору застави цінних паперів. Сторони договору
застави цінних паперів
Відповідно до ч. 1 ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору,
закону або рішення суду. Договір застави, безперечно, є найбільш поширеною
юридичною підставою виникнення застави цінних паперів.
Законодавство України не містить спеціальних норм стосовно договору застави
цінних паперів. Ст. 53 Закону України “Про заставу”, що має назву “Порядок
укладення договору застави цінних паперів”, по суті, регулює лише порядок
передачі цінних паперів під заставу та визначає місце зберігання заставлених
паперів. Тому для загальної характеристики цього типу договору звернемося до
загальних норм, що застосовуються до всіх договорів застави, незалежно від їх
предмету.
Аналіз ЦК України та Закону України “Про заставу” дає можливість зробити
висновок, що договір застави є двостороннім, який вступає в силу, за загальним
правилом, з моменту його укладення. При цьому право застави виникає з моменту
укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному
посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 1 ст. 585 ЦК
України). У випадку закладу право застави виникає в момент передання
заставодержателю предмета застави, а якщо таке передання було здійснене до
укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення (ч.
2 ст. 585 ЦК України).
Виходячи зі змісту ст. 13 Закону України “Про заставу”, договір застави цінних
паперів вимагає простої письмової форми. Нотаріальне посвідчення потрібне лише
тоді, коли на цьому наполягає один з контрагентів. Як правило, на нотаріальному
посвідченні договорів застави цінних паперів наполягають банки при видачі
кредиту, оскільки це підвищує ефективність звернення стягнення на цінні папери
у випадку неповернення кредиту.
Слід звернути увагу на те, що чинне українське законодавство не встановлює для
договорів застави будь-якого майна, крім нерухомого, вимогу про їх обов’язкову
державну реєстрацію (ч. 2 ст. 577 ЦК України). Стосовно рухомого майна (а отже,
і цінних паперів) законодавець у ч. 3 ст. 577 ЦК України встановлює
диспозитивне правило: така застава може бути зареєстрована на підставі заяви
заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру
обтяжень рухомого майна. Таким чином, відсутність державної реєстрації договору
застави цінних паперів не тягне за собою його недійсність. Реєстрацію застави
цінних паперів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не слід змішувати
із фіксацією обтяжень цінних паперів у системі ведення реєстру та депозитарній
системі, особливості якої будуть детально розглянуті нижче.
Відповідно до ст. 584 ЦК України, у договорі застави визначаються суть, розмір
і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета
застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Опис предмета застави у випадку застави цінних паперів передбачає фіксацію у
договорі застави всіх ідентифікуючих ознак цінних паперів, що є предметом
застави. Так, в договорі застави акцій мають бути обов’язково зазначені
наступні відомості: вид та форма випуску цінних паперів (звичайні чи
привілейовані, документарні чи бездокументарні акції), повне найменування
емітента, кількість акцій, що передаються під заставу, номінальна вартість
однієї акції, оцінка акцій, що є предметом застави, місце обліку (зберігання)
цих акцій.
Крім того, у договорі застави цінних паперів можуть міститися й інші умови,
щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ці умови можуть
включати в себе, зокрема, положення про порядок зберігання заставленого майна,
розпорядження та користування ним, а також звернення стягнення на нього у
випадку невиконання боржником основного зобов’язання та реалізації заставленого
майна. У наступних підрозділах цього розділу будуть детально розглянуті окремі
умови договору застави цінних паперів, які можуть бути включені сторонами до
тексту договору.
Якщо звернутися до усталеної практики застави цінних паперів, що існує у
Великобританії, то можна побачити, що відсутність правової вимоги про фіксацію
в договорі застави його предмета робить можливою ситуацію, коли за таким
договором право застави поширюється на будь-які цінні папери боржника, що
потрапили в розпорядження кредитора. Типовою ситуацією є застава цінних
паперів, що продаються та купляються клієнтом банку та зберігаються в цьому
банку, причому така застава може забезпечувати не лише конкретний борг, а й
дебетовий залишок на банківському рахунку [109, c.238].
Англійське право також передбачає випадки, коли договірне оформлення
правовідносин застави цінних паперів взагалі непотрібне. Мова йде про т. зв.
“передбачувану заставу” – під такою заставою розуміється банківське право
притримання (banking lien), яке, на відміну від звичайного права притримання,
передбачає можливість задоволення вимог кредитора шляхом продажу майна, що
притримується, і таким чином аналогічне праву застави (на відміну від
українського законодавства, яке передбачає можливість задоволення вимог
кредитора, що притримує річ, за рахунок цієї речі (ст. 597 ЦК України),
англійське право притримання такого повноваження не передбачає). Прецедентне
право Великобританії встановлює, що якщо банк прийняв в якості забезпечення
певного кредиту цінні папери від боржника, то він може після повернення цього
кредиту продовжувати притримувати ці папери як забезпечення іншого зобов’язання
без укладення відповідного договору [312, c.61].
Ключовим питанням при прийнятті
- Київ+380960830922