РОЗДІЛ 2
ПРИЙНЯТТЯ ЄДИНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО АКТА
В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
2.1. Історичні передумови і стан розвитку європейської інтеграції на 1985р.
Інтеграційні процеси в Європі в другій половині 80-х років були закономірним
результатом тривалого втілення в життя давньої ідеї європейської єдності. Вони
були спрямовані на те, щоб покласти край одвічним війнам у Європі, усунути
перешкоди, які стояли на шляху до економічного процвітання, розвинути тісні
політичні, соціальні та культурні зв’язки між народами європейських країн [299,
p.262].
Після Другої світової війни політичні інтеграційні процеси в Європі почали
розвиватися в умовах глобального протистояння між двома новоствореними
військово-політичними блоками, очолюваними США і СРСР. Влітку 1947р. почав
діяти американський план Маршалла, який був спрямований на відбудову
післявоєнного народного господарства західноєвропейських країн [264, p.38-40].
Наступного року почав діяти митний союз Бенілюксу, який об’єднав Бельгію,
Нідерланди та Люксембург. Він став моделлю нового виду економічного
співробітництва між країнами. У 1949р. у Страсбурзі засновано Раду Європи,
діяльність якої мала сприяти зближенню європейських народів у сфері соціального
захисту та прав людини [259, s.75-99].
Проте найбільш інтенсивно інтеграція розвивалась у напрямку економічної
співпраці. Важливим кроком, здійсненим з ініціативи міністра закордонних справ
Франції Робера Шумана (“план Шумана”) стало утворення у 1951р. Європейського
об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), яке передавало під контроль єдиному
наднаціональному органові ключові у стратегічному відношенні галузі видобування
вугілля і виробництва сталі [292, p.58-59; 285, p.379].
Шість країн – засновниць ЄОВС 25 березня 1957р. підписали Римські договори про
заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Європейського
співтовариства з атомної енергії (Євратом), які набули чинності з 1 січня
1958р. [24;25] Таким чином, разом з ЄОВС утворилися три тіснопов’язані
європейські спільноти, серед яких провідну роль відігравало ЄЕС. Римські
договори стали основним регулятором їхньої подальшої діяльності. З окремими
змінами вони зберігали чинність до 1985р.
Найважливіше значення мав Договір про заснування Європейського економічного
співтовариства [1, с.99-281]. У ньому зазначалося, що сторони ухвалили закласти
основи найтіснішого, ніж коли-небудь раніше союзу між народами Європи,
забезпечити економічний та соціальний прогрес шляхом усунення бар’єрів, які
поділяють Європу, покращити умови життя і праці, гарантувати розвиток
збалансованої торгівлі і чесної конкуренції, об’єднати ресурси своїх країн для
збереження і зміцнення миру і свободи.
Договір широко накреслював шляхи створення країнами-членами ЄЕС спільного
ринку: усунення митних зборів та кількісних обмежень (квот) на торгівлю між
країнами-членами; встановлення спільного зовнішнього тарифу і спільної
торговельної політики щодо третіх держав; усунення перешкод на шляху свободи
руху товарів, людей, послуг і капіталів; запровадження спільної політики в
сфері сільського господарства, рибальства і транспорту; створення системи
механізмів, які перешкоджали б спотворенню конкуренції в умовах функціонування
спільного ринку; координування економічної політики країн-членів; зближення
законодавчих норм, необхідних для забезпечення відповідного функціонування
спільного ринку; розвиток соціальної політики, що передбачав створення
Європейського соціального фонду; заснування Європейського інвестиційного банку
для сприяння розвитку економіки Співтовариства; залучення до інтеграційних
процесів заморських територій країн-членів і незалежних держав через створення
асоціацій, що сприяли б зростанню торгівлі і спільному економічному і
соціальному розвиткові [Cтаття 3; 1, c.100-101]. Договір забороняв чинити
перешкоди його застосуванню під приводом необхідності додержання національних
особливостей [Стаття 7; 1, c.102].
Ряд статтей Договору стосувалися вільного руху товарів. Підкреслювалося, що
діяльність Співтовариства базуватиметься на митному союзі, який
поширюватиметься на всі товари і передбачатиме: координацію імпорту й експорту
між країнами-членами; заборону митних зборів; і запровадження спільного митного
тарифу стосовно третіх країн.
Особливу увагу в Договорі приділялося сільськогосподарській політиці
Співтовариства. Зазначалося, що Спільний ринок має поширюватися і на сільське
господарство: країни-члени повинні виробити спільну аграрну політику, яка
передбачатиме підвищення продуктивності сільського господарства шляхом
впровадження технічного прогресу, забезпечення належного рівня життя для
працівників села, стабілізацію ринків, забезпечення нормального постачання за
прийнятними цінами. „Шістка" прагнула створити спільну аграрну політику в межах
всього Співтовариства, а не просто скоординовані, пов’язані між собою
національні аграрні політики.
Договір визначав перспективи вільного руху осіб, послуг і капіталів. Із
завершенням трансформаційного періоду в рамках Співтовариства мала бути
забезпечена свобода руху вільнонайманих робітників [Стаття 48; 1, c.132].
Передбачалось усунути будь-яку дискримінацію щодо зайнятості, оплати та інших
умов праці, що спиралася на відмінність у громадянстві між робітниками
країн-членів Співтовариства. Робітники відтоді мали б можливість вільно шукати
роботу в межах Співтовариства. Юридичні та фізичні особи країн-членів
отримували право засновувати підприємства, агенції, філії або підрозділи і
наймати робітників на території іншої країни
- Київ+380960830922