РОЗДІЛ 2
Матеріали І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Розподіл тварин по групах та методика операції
Дане дослідження було виконане на 62 безпородних собаках масою від 10 до 12 кг.
В залежності від характеру експерименту всі тварини були поділені на 4
експериментальні групи (табл. 2.1).
З 62 експериментальних собак під час операції або в ранньому післяопераційному
періоді загинуло 5 тварин, матеріал від яких не досліджувався. Тому в
подальшому вивчався матеріал від 57 тварин, 6 з яких становило контрольну
групу, а 51 перенесло те чи інше втручання.
Кожна експериментальна група складалась з 17 тварин, 3 з яких виконувалась
правобічна торакотомія, а 14 – правобічна пульмонектомія.
Першу експериментальну групу становили собаки, яким проводилось оперативне
втручання без введення препаратів, які впливають на запальний процес та
загоєння післяопераційної рани.
Другу експериментальну групу становили тварини, яким моделювали гіперергічну
запальну реакцію. Для цього за день до пульмонектомії та протягом 7 днів після
операції щоденно внутрішньом'язово вводили імуностимулятор полісахаридної
природи – пірогенал (5-10 МПД/кг на фізіологічному розчині).
Тваринам третьої експериментальної групи за 3 дні до і тиждень після операції
щоденно внутрішньом’язово вводили алкілуючий цитостатик циклофосфан з
розрахунку 10 мг/кг. Застосування цього препарату забезпечувало послаблення
лейкоцитарної реакції, що дозволяло створити модель гіпоергічного запалення
[24, 89].
Операції на грудній порожнині проводились з дотриманням всіх правил асептики та
антисептики в умовах кетамін-дроперидолового наркозу. Евтаназія тварин
проводилась швидким довенним методом великих доз концентрованого розчину
тіопенталу натрію. Робота з тваринами виконувалась згідно з правилами
Європейської конвенції про гуманне відношення до лабораторних тварин. (European
convention for the protection of vertebrate animals used for experimental and
other scientific purposes. – Council of Europe. Strasbourg – 1986.-№.123. -
52p.).
Таблиця 2.1
Розподіл тварин за серіями і строками експериментів
№п/п
Групи тварин
К-сть тварин
Строки спостереження (доби)
Всього
Результати операцій
летальних
успішних
14
30
Тварини з нормоергічною запальною реакцією
торакотомія
пульмонектомія
14
14
Тварини з гіперергічною запальною реакцією
торакотомія
пульмонектомія
15
14
Тварини з гіпоергічною запальною реакцією
торакотомія
пульмонектомія
18
14
Контрольна група
–
Разом
62
51
12
12
Після 7-10 денного карантину за годину до операції собакам підшкірно вводили
розчин дроперидолу (з розрахунку 0,2 мг/кг). За 30 хвилин до початку операції
внутрішньовенно вводили 5 % розчин кетаміну (з розрахунку 5 мг/кг).
Після входження тварини в наркозний сон проводилась інтубація трахеї
інтубаційною трубкою, яка з’єднувалась перехідником зі шлангом наркозного
апарата АН-2. Порожнина пащі тампонувалась бинтами. Частота дихання була 14-18
за одну хвилину. Після правобічної торакотомії в V міжребер’ї проводилась
блокада рефлексогенних зон (корінь легені і симпатичний вузол) шляхом введення
0,5 % - 15-20 мл розчину новокаїну. Слід відмітити, що новокаїн нами
використовувався при всіх операціях як для додаткової анестезії, так і для
гідравлічного препарування елементів кореня легені при їх роздільній обробці.
Елементи кореня легені роздільно перев’язували, додатково прошивали. Легеню
видаляли. Куксу бронха формували ручним швом по Сюїту, укривали медіастинальною
плеврою. Плевральна порожнина осушувалась, ребра зводились, післяопераційна
рана пошарово герметично ушивалась. Дренування плевральної порожнини не
проводилось.
Перебіг післяопераційного періоду оцінювався за загальним станом тварини, її
активністю, частотою дихання, фізикальними даними, прийомом їжі, фізіологічним
виділенням, перебігу загоєння шкірної рани.
На першу добу після операції тварини важко підіймались на лапи, в’яло
пересувались по вольєру, їжу не приймали. Частота дихання у всіх собак була
більше ніж у доопераційний період і складала 32-40 в 1 хвилину.
На 3-5-ту добу стан тварин розцінювався як задовільний. Собаки вільно
пересувались по вольєру, активно приймали їжу, у деяких були відмічені спроби
скусування швів. Фізіологічні виділення не порушувались.
В післяопераційному періоді у тварин першої експериментальної групи запалення
шкірної рани характеризувалось помірними змінами в ділянці втручання, які
зникали на 5-7-му добу. Нагноєння, утворення нориць не відмічалось ні в однієї
піддослідної тварини. У тварин утворювався повноцінний рубець. Максимальні
запальні зміни шкірної рани спостерігались на 2-3-тю добу.
При зовнішньому огляді післяопераційної рани експериментальних тварин з
гіперергічною запальною реакцією вже через добу спостерігалась гіперемія шкіри
з інфільтрацією підлеглих тканин. З часом запальні явища наростали, сягаючи
максимуму на 2-гу добу. Згодом останні починали затухати, проте візуально
ознаки запалення утримувались до 9-ї доби. Поряд з цим у шести тварин
спостерігались помірні серозні виділення, які продовжувалися аж до 7-ї доби. В
однієї тварини на 4-й день мало місце нагноєння операційної рани із летальним
наслідком на 6-ту добу. У всіх тварин другої серії післяопераційна рана
заживала із формуванням грубого рубця.
У тварин третьої експериментальної групи в ранньому післяопераційному періоді
зовнішній вигляд рани, як правило, був без особливостей. Проте з п’ятої доби в
ділянці