РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ТА НАСЛІДКІВ ПІДТОПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ
МІСТА ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА
Підвищення РПВ є процес історичного, геологічного, гідрогеологічного, геоморфологічного та згодом техногенного характеру ?52-55?. На нього впливають природні (особливості геологічної будови, наявність водоносних обріїв, тощо) та техногенні (забудова міської території, використання води в промисловості, забезпечення населення системою водокористування й опалення, тощо) чинники. Розкриємо кожний з цих чинників стосовно м. Дніпродзержинська, щоб довести цілісність процесу підтоплення територій та надати йому еколого-соціальну оцінку.
2.1. Геологічна будова території м. Дніпродзержинська
На території м. Дніпродзержинська розвинуті давні породи Українського щита (структурно-тектонічна схема представлена на рис. 2.1), розглядання яких дозволяє проаналізувати прояв геологічних процесів та пов'язаних з ними наслідків, виявити причини виникнення нових водоносних горизонтів, запропонувати можливості керування цими природними процесами тощо ?56-57?.
Територія міста знаходиться у межах Придніпровського блоку V, що граничить із зонами глибинних розломів (Криворізько-Кременчуцьким, Кіровоградським). Придніпровський блок в період архейського циклу (3500-2600 млн. років), являв собою мікроокеан, де почала формуватися середньо-океаніч-на рифтова система. Спочатку в земній корі формувалися розколи, які збільшувалися до розмірів рифтових долин. Потім відбулося впровадження гранітоїдів Дніпропетровського комплексу, які сприяли нарощуванню континентальної кори.
В період нижньопротерозойського циклу (2600-1650 млн. років) розвиток Середнього Придніпров'я проходить за геосинклінальним шляхом (розвитком острівних дуг у місцях найдавніших архейських розломів: Криворізько-Кременчуць-кого й Оріхово-Павлоградського). На той час територія становила собою нагір'я, що зазнавало денудаційних процесів, яке завершилося (1700 млн. років) потужними інтрузіями гранітоїдів Кіровоградсько-Житомирського комплексу.
За верхньопротерозойській цикл (1650-570 млн. років) Середнє Придніпров'я (у тому числі сучасне м. Дніпродзержинськ) розвивалося у платформних умовах та до початку геоцену являло собою континентальну сушу, яка зазнавала інтенсивних процесів денудації і вивітрювання. Ділянки кори вивітрювання були пристосовані до знижень у кристалічному фундаменті. З початку платформного етапу на щиті виникли розломи меридіанного і широтного напрямку (Девладівський, Дніпродзержинський ін).
Потужна пенепленізація щита (побудова значної поверхні вирівнювання) відбулася в кінці юрського періоду. Періоди зниження і підняття змінювали один одного і з юрського часу почалося його занурення, та наприкінці крейдяного часу височина блоку почала зменшуватися: річкові долини охоплювала бокова ерозія; почали формуватися глибокі й широкі долини; зменшувалась швидкість течії річок та вже в середньому еоцені (бучацький вік) в окремих місцях виникли болотисті ділянки, де накопичувалися потужні торфовища (Придніпровський буровугільний басейн).
У пізньому еоцені на територію сучасної Дніпропетровської області вперше надійшли води Мандриківського моря, після відступу якого територія знову перетворилася на сушу, де переважали вивітрювання і денудації. До цього часу відноситься закладання і глибоке урізання річкових долин, які згодом виповнювалися потужною товщею середньоміоценового алювію. Вивітрювання порід проходило інтенсивно в умовах гумідного клімату (близького до субтропічного) з утворюванням кварцевих мономінеральних пісків з характерною каоліністю.
Продукти глибокого вивітрювання на Українському щиті перекриті горизонтом "строкатих" глин зеленуватого, сірого та сірувато-зеленого кольору з вохристо-іржавими і вишнево-червоними плямами і розчинами, що злиті в суцільні масиви (характеризуються загіпсованістю). Численні зростки і кристали гіпсу чудового органування. Лагуни, у яких проходило накопичення гіпсоносних відкладів, пов'язані з морським басейном. Залягання червоно-бурих глин на породах різного віку дає підставу вважати їх вік від сарматського часу до четвертинного періоду.
Вивчаючи процес підтоплення, велику увагу треба приділити дослідженню геологічної будови четвертинних відкладень.
Четвертинні породи нижнього, середнього, верхнього і сучасного відділів четвертинної системи складають долину р.Дніпро, вододіл і його схили.
Породи відкладень нижнього відділу мають обмежене поширення і подані еолово-делювіальними й алювіальними відкладеннями. Еолово-делювіальні відкла-дення, представлені суглинками, лесовими суглинками і супісками, мають поширен-ня в межах плато і сьомої тераси правого берега р.Дніпро. Їх потужність складає 1-5 м. Алювіальні відкладення просліджуються по обох берегах р.Дніпро в межах четвертої надзаплавної тераси та представлені дрібно- і середньо-зернистими сірими кварцевими пісками. Потужність алювіальних відкладень 5-10 м.
Відкладення середнього відділу просліджуються в межах третьої і четвертої надзаплавних терас по обох берегах р. Дніпро і прохідних долинах та представлені алювіальними, еоловоделювіальними, крижаними і водно-крижаними відкладен-нями. Алювіальні відкладення представлені пилуватими, дрібно - і средньозернис-тими сірими і жовтими кварцевими пісками, рідше лесовими супісками і суглинками, абсолютні позначки покрівлі яких досягають 60-80 м. Еолово-делювіальні відкладення надані жовтими, макропористими, з вкрапленням карбона-тів, лесовими легкими суглинками і важкими супісками. Їх абсолютні позначки пок-рівлі коливаються в межах 76-107 м, а потужність досягає 8-10 м. Породи крижано-го комплексу представлені мореной, що складена валунними суглинками червоно-бурого або цегляно-червоного кольорів із вкраплінням гравію, гальки, іноді валунів кристалічних порід. Абсолютні позначки поширення морени 60-110 м. Водно-крижані відкладення подані суглинками, супісками і пісками з включенням гравію і гальки кристалічних порід. Вони різноман