Розділ 2. Сплата процентів при правомірному
користуванні грошовими коштами
Як показав огляд літератури за обраною темою, всі автори одностайно визнають проценти платою при правомірному користуванні грошовими коштами. Полеміка щодо правової природи процентів розпочинається тоді, коли проценти застосовуються як правові наслідки порушення грошових зобов'язань. Одна група правознавців вважає, що підстава стягнення процентів не впливає на їх правову природу як плати за користування грошовими коштами. Інша група правознавців вважає, якщо підставою стягнення процентів є правопорушення, то сплату процентів слід вважати правовим наслідком порушення зобов'язання. У цьому розділі розглянемо першу позицію та висвітлимо правову природу процентів, що стягуються при правомірному користуванні грошовими коштами. Для цього визначимо роль процентів у грошових зобов'язаннях, проаналізуємо проценти як плату при правомірному користуванні грошовими коштами, дослідимо правову природу процентів за користування чужими грошовими коштами, чи можливо їх розглядати як плату при правомірному користуванні грошовими коштами.
2.1. Роль процентів у грошових зобов'язаннях
Для визначення ролі процентів у грошових зобов'язаннях здійснимо відмежування процентів від відсотків, розглянемо правову природу грошей, грошових зобов'язань та визначимо, як проценти впливають на грошові зобов'язання.
2.1.1. Раніше ніж проводити цивілістичні дослідження щодо процентів, необхідно відмежувати їх від такої схожої категорії як відсотки, уточнити їхній сенс. У чинному Цивільному кодексі застосовуються поняття "проценти" та "відсотки", але відсутні норми-дефініції, що містять визначення різниці між цими термінами. У податковому законодавстві пеня також ототожнюється з процентами, які розглядаються як міра відповідальності, тобто проценти можуть бути пенею за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання, як і навпаки, пеня - це проценти... ( ч. 1.4 ст. 1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків...") [9]. Є.О. Харитонов підкреслював, що питання термінології у цивільному праві належать до малодосліджених напрямів наукового пошуку [200, c. 132]. Звертає на себе увагу невизначеність та неузгодженість у чинному законодавстві терміна "проценти"; в одних випадках застосовується цей термін, в інших випадках - термін "відсотки". Деякі правознавці недооцінюють роль процентів річних у грошових відносинах та знижують їх до рівня способу підрахування сотих частин чисел при визначенні суми неустойки або збитків (Ю. Попов [166]). Ми ставимо за мету дослідити категорію "проценти" у цивільному праві, дати авторське трактування цього поняття, а також поняття "відсотки", визначити доцільність застосування обох цих термінів, відмежувати проценти від неустойки, що підраховується у відсотках, визначити механізм розрахунку процентів річних як юридичну категорію. Отже, на сучасному етапі проблема визначення процентів є вельми актуальним питанням і потребує уваги не лише вчених, але і професійних юристів, економістів, фінансистів та інших фахівців, оскільки, ґрунтуючись лише тільки на чітко сформульованих поняттях, можна досягти надійного правового захисту учасників грошових зобов'язань.
Процент (від лат. рrocentum - за сотню, на сотню) означає соту частку числа, таке саме значення має український термін "відсотки". І латинський термін, і український термін позначаються знаком %. Такий механізм розрахунку, як визначення сотої частки числа, застосовується у цивільному праві і як умова надання позики, і для підрахування пені, штрафу, лізингових платежів тощо. Так, пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК). Термінологічна нечіткість норм, що регулюють цивільно-правові відносини, є невиправданою. Про ідентичність перекладу цих термінів на російську мову зазначає Л.О. Єсипова, яка випробує труднощі при застосуванні цих термінів у процесі коментування ст. 536 "Проценти", та стверджує, що "у договорі сторони вправі вказати розмір процента як майнової санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання. Причому, такий процент буде вважатися неустойкою". І далі: "дефініція неустойки, закріплена у параграфі другому глави 49 Кодексу, якраз дає нам змогу віднести до неї проценти (правильніше їх буде назвати у такому разі "відсотки", хоча переклад цих термінів на російську мову буде ідентичним)" [95, с. 389]. Таке коментування вважаємо полемічним. Треба нагадати, що у Цивільному кодексі 1963 року також був відсутній термін "відсотки", а застосовувався термін "проценти" (ст. 170, 192, 214, 384). Однак деякі автори наполягають на застосуванні саме терміну "відсотки". І. Безклубий вважає доцільним застосування у нормативних актах українського варіанта цього терміна, не ототожнюючи їх [50, c. 31]. Ю. Попов, щоб доказати, що відсотки є неустойкою, досліджує ст. 214 ЦК 1963 року, внаслідок чого робить висновок, що відсоткам властиві всі істотні ознаки неустойки [166]. Оскільки у Цивільному кодексі у відсотках підраховуються неустойка (штраф, пеня), вважаємо за необхідне дослідити механізм установлення їх розміру. М.С. Артеменко стверджує, що розмір неустойки повинен бути співвіднесений із розміром можливих унаслідок невиконання (неналежного виконання) збитків [47, c. 13]. В.К. Райхер критикує оціночну теорію неустойки, вважаючи її нагромадженням фікцій, оскільки збитки неможливо заздалегідь передбачити та оцінити. Тому сторони, на його думку, заздалегідь роблять оцінку, але не збитків, а інтересу кожної з них як кредиторів. І тому, метою введення у договір умови про сплату неустойки є не сама ця попередня оцінка можливих збитків, а прагнення сторін гарантувати собі той мінімальний розмір відшкодування, яким одна з них може задовольнитися у випадку порушення зобов'язання іншою [175, с. 165]. Підтримуємо думку німецького професора права Гюнтера Штрассманна, що "величина
- Київ+380960830922