РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика вибірки
Дослідження проведено на 180 учнях підліткового віку (12-13 років) середніх шкіл м. Луцька, чоловічої та жіночої статі, здорових за даними соматичного та психоневрологічного обстеження (медична картка 026/у). Усі обстежувані - праворукі, що визначали за допомогою опитування та спеціальних рухових тестів ?22?.
У психофізіологічній літературі досі існують суперечки щодо вікової періодизації людини. Підлітковим прийнято вважати період розвитку дітей від 11-12 до 15-16 років ?164, 173 ,174?. Потужні зсуви, що виникають в усіх сферах життєдіяльності дитини, роблять цей вік "перехідним" від дитинства до дорослості. У цей період формуються стійкі форми поведінки, риси характеру, способи емоційного реагування. У цьому віці проходить інтенсивний ріст тіла, вдосконалюється м'язовий апарат, відбувається процес окостеніння скелету. Підлітковий вік характеризується напруженим психофізіологічним розвитком, підвищеною емоційністю, що пов'язано зі статевим дозріванням та перебудовою гормональної системи ?25, 27, 44, 49, 50, 78, 166, 167?.
Увага в підлітковому віці є довільною і може бути повністю під контролем самого підлітка. Індивідуальні коливання уваги зумовлені індивідуально-психологічними особливостями (підвищеною збудливістю або втомою, зниженням уваги після перенесення соматичних захворювань, черепно-мозкових травм, а також зниженням інтересу до навчальної діяльності ?25, 51?.
Саме тому даний віковий період у науковому розумінні є цікавим для розкриття психофізіологічних характеристик пізнавальної діяльності. Згідно даних ряду авторів, у шкільному віці відмічені якісні зміни у структурно-функціональному розвитку мозку і формуванні його інтегративних функцій, встановлені більш чіткі типові прояви основних періодів шкільного віку ?33, 34, 42, 47, 48, 164, 165, 167, 168?.
Усіх обстежуваних розподіляли за статтю та рівнем поточної довільної уваги на три підгрупи: І - з високим рівнем поточної уваги (ВРПУ, 60 чоловік); ІІ - з середнім рівнем поточної уваги (СРПУ, 60 чоловік) та ІІІ - з низьким рівнем поточної уваги (НРПУ, 60 чоловік), за тестом Мюнстерберга, що є однією з поширених і прийнятих методик вивчення уваги (додаток А.1) ?132?. Дана методика спрямована на визначення вибірковості уваги, а також може використовуватись для діагностики уваги та стійкості від завад. Для визначення рівня уваги, підраховували кількість слів, виділених обстежуваним, і кількість допущених помилок (пропуски та неправильно виділені слова).
2.2. Метод реєстрації зорових викликаних потенціалів кори головного мозку при дії стимулів, що відображали мимовільну та довільну увагу
Зорові викликані потенціали головного мозку реєструвалися тахістоскопічно системою комп'ютерної електроенцефалографії "DX-5000 Praсtiс", розробленою фірмою "DХ-системи" (Харків, 1999), яка включала 16-канальний електроенцефалограф, фотофоностимулятор, Р ІІІ - 450.
Методика базується на принципі синхронного усереднення ЕЕГ (запису електричної активності мозку, що здійснюється з поверхні голови) на ЕОМ.
На поверхні мозку людини постійно, незалежно від будь-яких зовнішніх стимулів, спостерігається коливання потенціалу - прояв спонтанної чи фонової, біоелектричної активності мозку. Викликані потенціали виникають на фоні спонтанних коливань. Тому в ЕЕГ відображаються одночасно і викликані зовнішнім стимулом коливання потенціалу, і спонтанні (чи фонові) прояви електричної активності.
Відомо, що спонтанна електрична активність є процесом, при якому позитивні та негативні фази потенціалу сумуються у випадкових поєднаннях ?53, 54?. Ці особливості не дають істотного приросту сумарній ЕЕГ при повторній стимуляції мозку. Виникнення ВП кори мозку при дії подразника зумовлюється хвилями фонової ЕЕГ, що мають амплітуду, яка перевищує амплітуду ВП у два-три рази. Тому для виділення ВП з шуму необхідна сумація в часі синфазних коливань ВП, яка дає прогресивний приріст їх амплітуді. Ділянки ЕЕГ, що безпосередньо слідують за пред'явленням стимулу, послідовно сумуються на ЕОМ ?35, 137, 139?.
Для виділення зорових ВП великих півкуль мозку з "шумової" ЕЕГ здійснювалось 100 сумацій ЕЕГ - кривої. Інтервал фільтрації становив 1000 мс.
Реєстрацію ВП кори мозку проводили за загальноприйнятою методикою ЕЕГ за системою "10 - 20" ( Jasper, 1957). Досліджуваний знаходився у світло- та звукоізольованій кабіні у стані спокійного неспання. Активні відвідні електроди розміщували на симетричних точках голови у потиличній (О), тім'яній (Р), скроневій (Т) та лобовій (F) частках лівої (s) та правої (d) півкуль головного мозку. Реєстрація здійснювалася монополярно з усередненим індиферентним вертекс-електродом.
Стимуляція здійснювалась через зоровий аналізатор, аналізувались зорові викликані потенціали.
Як стимули використовували:
1) подразнення мозку світлом при допомозі фотофоностимулятора, що входить до системи комп'ютерної електроенцефалографії (фотостимуляція);
2) фотостимуляція із складним рахунком (додавання числа 3 на кожен спалах).
Мимовільну увагу відображала недиференційована стимуляція світлом, довільну увагу - фотостимуляція зі складним рахунком, що вважалось показником вербально-аналітичної діяльності мозку ?4, 7, 73?.
Під час стимуляції світлом очі досліджуваного були закриті. Фотостимуляція здійснювалась у вигляді спалахів світла інтенсивністю 0,3 Дж і частотою 2 Гц, низької потужності. Інтервал між спалахами був випадковий, щоб уникнути звикання на періодичність. Лампа фотостимулятора знаходилась на відстані 1 м від досліджуваного на рівні очей. Тривалість завдання складала 60 секунд.
Комп'ютерне вивчення зорових ВП кори головного мозку здійснювали за допомогою наступних програм:
- аналізу амплітудно-часових характеристик ВП кори великих півкуль мозку;
- топографічного картування інтенсивності ВП;
- кореляційного аналізу зорових ВП.
2.3. Метод амплітудно-часов