РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КАРТОГРАФУВАННЯ СТАНУ ГЕНОФОНДУ
НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
2.1. Аналіз досвіду створення карт і атласів, що відображають розміщення і умови життєдіяльності населення, його стан (порушення) та охорону здоров'я населення
Виходячи з розглянутого вище широкого поняття стану генофонду населення і впливу на нього різноманітних зовнішніх та внутрішніх (в межах одного біологічного виду живих істот) чинників, ми проаналізували широке коло карт і атласів, які відображають підходи до населення як об'єкту дослідження різних наук.
Найзагальнішими рисами картографічного відображення населення відзначаються соціально-географічні карти і атласи. Більш спеціалізованими є серії демографічних карт, що містять показники, за якими можна оцінити стан генофонду. Тенденції його змін відображають карти динаміки населення - його кількості та міграцій. За медико-географічними картами, зокрема захворюваності і смертності населення можна визначити загрозу для стану його генофонду. Серед екологічних та медико-екологічних карт можна відшукати ті, що відображають чинники негативного чи позитивного впливу на стан генофонду населення. Атласи організації охорони здоров'я дають змогу проаналізувати стан відповідних служб, які зобов'язані вживати заходи щодо захисту генофонду, що знаходяться у їх компетенції.
Повне і адекватне уявлення про географічне розміщення населення дають спеціальні карти. Карти розміщення населення широко відомі з давнини. До карт розміщення населення належать ті, де відображено його склад: за місцем проживання - в містах і селищах міського типу (міське населення) в селах (сільське), національними, класовими, професійнимии (фаховими), віковими ознаками, за статтю та іншими інваріантами ознак [150]. Загальнонаукові карти можуть характеризувати за однією з ознак все населення, а окремонаукові відображають питому вагу будь-якої однієї класифікаційної групи в загальному населенні. Тематика таких карт дуже різноманітна. До демографічних карт відносять карти, які відображають кількісні зміни в розміщенні населення за певні проміжки часу і відображають рух населення - динаміку кількості або міграції. Ріст населення або його зменшення можуть бути природними (як наслідок різниці між кількістю людей, які народилися і померли за один і той самий період) або механічними (в результаті переселення із одних районів в інші).
Огляд найвидатніших демографічних карт (Додаток Ж) виданих в Росії за царату, колишньому Радянському Союзі, в Україні і у світі, дав змогу визначити інформаційні умови їх створення, зв'язок масштабів карт, систем картографічних позначень з особливостями населення. Для створення карт розміщення всього населення потрібно мати статистичні дані про кількість мешканців по кожному населеному пункту або по одиницях певного територіального поділу. В другому варіанті це можуть бути або абсолютні дані, або відносні показники щільності населення, які втілюються на спеціальних картах даної тематики різними способами, прийомами та сполученнями. Широко застосовується значковий спосіб. На дрібномасштабних картах значками подаються тільки міста (пропорційно кількості мешканців), а розміщення іншого населення відображається картограмою, способом ізоліній. Кожний із цих способів може бути застосований і окремо, якщо міське населення не виділяється з усього населення території. Розподіл мешканців по одиницях адміністративного або іншого територіального поділу можна подати картодіаграмою, сполучаючи картодіаграмні фігури з розфарбуваням фону за способом картограми. Питання про вибір того чи іншого способу при укладанні кожної карти певної тематики вирішується конкретно, в залежності від багатьох умов.
Основними чинниками, які визначають вибір, є призначення карти і характер її використання, масштаб карти, особливості розміщення населення на території, що підлягає картографуванню, забезпеченість необхідними для укладання карти статистичними та картографічними матеріалами, практичні можливості фонового оформлення та накладання на нього інших позначень і видання карти.
Використання різних способів картографування розміщення населення залежить від характеру його розташування на території і від масштабу створюваної карти.
Для виявлення параметрів генофонду населення, які вже отримали картографічне відображення, ми проаналізували кілька комплексних науково-довідкових, демографічних та медико-географічних атласів.
Найбільш повною є тематика карт, яку запропонував О.А.Євтєєв [34].
Таблиця 2.1
Розміщення населення і розселення
Назви підрозділів і картРозміщення населення і розселення*Чисельність населення по населених пунктах (людність поселень)
*Зміна чисельності населення по населених пунктах (карта врізка)Типи змін чисельності населенняЩільність населення по міськрадах, сільрадах (господарствах);
*Щільність населення в ареалах розселення
*Зміна щільності населення
Потенціал поля розселення
Виробничо-функціональні типи населених пунктів
Історія заселення території і формування розселення
*Розвиток мережі населених пунктів (за певний період)
Топографічне положення і планіровочні форми поселень
Щільність постійних сільських населених пунктів
Типи міського розселення
Типи сільського розселення
*Районування за типами розселенняДемографічні особливості населення*Склад населення за статтю та віком
*Зміни статевого і вікового складу(карта-врізка)Районування за статевим і віковим складом*Сімейний стан і розміри сім'ї
*Природний приріст населення
*Народжуваність (карта-врізка)
*Смертність (карта-врізка)
*Районування за типами природного руху населення
*Міграційні потоки
Сезонні міграції населення (карта-врізка)
Щоденні (маятникові ) поїздки населення міст і приміських зон
Підсумок механічного руху населення (за певний період)
Районування за типами механічного руху населення (карта-врізка)
Співвідношення природного та механічного руху населення (карта-врізка)Етнографічні особливості населенняНаціональний
- Київ+380960830922