РОЗДІЛ 2
СПЕЦИФІКА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ США
2.1. Фактори формування моральності підлітків у загальноосвітніх школах США
Моральне виховання розглядається у вузькому і широкому сенсах. У самому вузькому сенсі моральне виховання пов'язане з офіційними (формальними) навчальними планами і програмами. У більш широкому сенсі воно включає також неофіційні навчальні плани шкіл і часто стосується шкільної етики, моральної атмосфери. Але у найширшому сенсі ми маємо на увазі, що школа грає лише часткову роль у моральному виховання підлітків і молоді. Сім'я є найбільш раннім і впливовим джерелом, проте однолітки, церква, суспільство, засоби масової інформації також мають вплив на моральну поведінку та розвиток характеру підлітків.
В.Кемпбел і Р. Бонд пропонують такі головні фактори, що впливають на моральний розвиток і поведінку молоді в сучасній Америці:
1) спадковість;
2) досвід раннього дитинства;
3) моделі поведінки важливих для дитини дорослих чи старшої молоді;
4) вплив однолітків;
5) загальне психологічне і соціальне оточення;
6) засоби масової інформації;
7) те, чому навчають в школах чи інших установах (зміст освіти);
8) особливі ситуації та ролі, що виявляють відповідну поведінку [94].
Важливо зрозуміти, що коли школа грає і повинна грати важливу роль у розвитку характеру і формуванні морального ставлення до світу, родина, громада і суспільство в цілому також мають важливий вплив [134].
Школа часто обвинувачує батьків в аморальності дітей, і тому школа не може ігнорувати моральне виховання ("якби вони (батьки) виконували свою роботу правильно, школа могла б робити те, що вона безпосередньо повинна робити - навчати дітей академічним знанням"). Вчителі також нарікають на те, що вони ведуть "непосильну битву" за моральність молоді, тому що інші засоби суспільства часто надають інформацію, що суперечить тим моральним принципам, яким навчає школа [87].
Отже, школа може впливати на моральність учнів двома шляхами: за допомогою офіційної (формальної) навчальної програми і неформальної програми (за допомогою позакласної шкільної діяльності). До офіційної програми належить те, чому навчають за допомогою систематичної навчальної діяльності. Під неофіційною програмою розуміють вплив компонентів шкільного життя таких, як правила, шкільні норми, моделі поведінки дорослих. Деякі педагоги (наприклад, МакГетрік) розрізняють так звану "приховану навчальну програму" ("hidden curriculum") і неформальні аспекти шкільного життя. Але центральний аспект будь-якої діяльності стосовно морального виховання - це зробити приховані елементи навчальної програми явним аспектом неформальної програми, тобто ефективне моральне виховання частково включає розкриття та зосередження на прихованій програмі, і таким чином, така програма перестає бути прихованою.
Неформальна навчальна програма, вірогідно, є більш впливовою. Це твердження ілюструють такі цитати. По-перше, цитата з передмови Джеймса Колемана до праці Вайнна і Райана, яка є досить консервативним твердженням стосовно виховання характеру: "Акт навчання інших є моральною дією... Навчання саме по собі є частиною морального послання, яке передається вчителем дитині... Це моральне послання може бути сильним і ясним, якщо вчитель присвячує себе завданням навчання, або викривленим, якщо вчитель вже перестав прагнути досягти мети навчання... Але послання, яке міститься в акті навчання - це тільки частина цінностей, які передають вчителі й школа. Вчителі й школа, як і родина та батьки не можуть уникнути навчання цінностям. Але це навчання часто буває непомітним, ненавмисним..." [237, с.iii].
І по-друге, це цитата Л. Кольберга, яка є досить ліберальним твердженням стосовно морального виховання: "Навіть якщо цінності справедливості обговорюються в класах, якщо студенти розуміють, що в школі треба поводитися згідно певного набору норм, але пізніше, вони будуть усвідомлювати ці цінності як правила гри, а дискусію - як приємну розмову, до якої вони були залучені вчителями" [184, с.54]. Отже, як же впливає неформальна навчальна програма? М. Берковітц виділив 4 взаємопов'язаних аспекти:
1) відкрита шкільна ідеологія, або місія;
2) поведінка дорослих;
3)керівна структура, або управління школою;
4)норми однолітків.
Шкільна ідеологія повинна бути чітко сформульованою, розвиненою і розповсюдженою, тобто школа повинна мати чітко сформульовані цінності та цілі: чого саме вона прагне досягти, чому були обрані саме ті чи інші цілі, як школа збирається їх досягти. Ці положення мають бути розроблені всією шкільною спільнотою, або спільнотою, частиною якої є та чи інша школа.
З цим компонентом пов'язана програма навчання дисципліні. Таку програму вчитель розробляє на початку року і вона включає в себе 3 обов'язкових компоненти:
1) визначення класних правил. Правил повинно бути небагато, але вони мають бути чітко сформульовані, зрозумілі учням і вчитель міг би контролювати їхнє виконання [140, с.17]. Ці правила обов'язково обговорюються з учнями і тільки після цього вивішуються в класі й стають моделлю поведінки.
2) визначення наслідків порушення правил. Важливо не тільки сформулювати правила поведінки, а й чітко визначити наслідки порушення цих правил.
Хоча біхевіоризм останнім часом поступився когнітивізму в процесі навчання, він продовжує відігравати впливову роль у галузі поведінки. Акт поведінки у більшості випадків розглядається як відповідь на вплив зовнішніх стимулів на людину [206, с.7-8].
Біхевіористські дослідницькі методи фіксації актів поведінки, вимірювання їх частотності й обсягу адаптуються і досить активно використовуються в шкільній практиці. Наприклад, вчителям рекомендують користуватися різними засобами оперативної реєстрації порушень класних правил (інвентарні списки з переліком конкретних порушень і прізвищ учнів або реєстраційні журнали на столі вчителя, що побудовані за тим же принципом, списки учнів, що вивішуються на стіні зі знаками біля кожного прі