РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення встановлених у представленій роботі задач були використані наступні методи: 1) аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми; 2) методи дослідження функціонального стану рухової сенсорної системи; 3) методи дослідження зорової сенсорної системи; 4) методи дослідження різницевої чутливості слухової сенсорної системи; 5) методи дослідження вестибулярної сенсорної системи; 6) методи визначення латентних періодів рухової реакції; 7) методи математичної обробки матеріалів дослідження. Всі використані методи дозволяють оцінювати "середні" стійкі рівні сенсорних систем. Використання саме "середніх" стійких показників є правомірним та узгоджується з результатами електрофізіологічних досліджень сенсорних органів.
Спираючись на електрофізіологічні дослідження і отримані результати, акцент ставився на такі факти, при яких адекватні слабкі подразнення аферентних волокон збуджують найчутливіші елементи, а при зростанні сили подразника збуджуються менш чутливі рецепторні елементи. Імпульси від рецепторів, в залежності від рівня їх збудливості, йдуть до різних місць підкоркових і коркових центрів, які вмикають сенсорні системи і таким чином здійснюють інформування мозку про інтенсивність подразника, що в свою чергу дозволяє організму сформувати адекватно корисну для даного конкретного випадку дію, або відповідь на цей подразник і пристосуватись до існуючих умов.
В реальних умовах сила подразнюючого фактора змінюється у широкому діапазоні і тому адекватний визначений рівень функціональної реакції повинен формуватись відносно сил подразника. Тобто завжди формуються нові функціональні системи у ході пристосування організму до зміни як внутрішніх так і зовнішніх факторів, що в масштабному розумінні і є подразником. Функціональна система динамічно і вибірково об'єднує ЦНС та периферичні органи і тканини за допомогою нервової та гуморальної регуляції для досягнення корисних для системи і, взагалі для організму, адаптаційних процесів.
З огляду на коротко викладені вище факти та на літературні джерела, які були використані у першому розділі, зрозуміло, що абсолютні показники чутливості сенсорних систем не можуть у повній мірі характеризувати функціональний стан. Вони відображають рівень найбільшої чутливості елементів сформованої функціональної системи у конкретному випадку і не можуть відтворити динаміку усіх її сенсорних та вегетативних показників.
Крім того, мінімальна сила адекватного подразника може змінюватись під впливом різних неконтрольованих факторів під час проведення експерименту. Тому для відображення функціонального стану сенсорних систем використовувався середній стійкий показник рівня чутливості, який сумарно б відображав збудливість всіх елементів аферентних волокон [41].
2.1. Методика дослідження рухової сенсорної системи.
Для оцінки кількісних характеристик функціонального стану сенсорних систем використана методика Зав'ялова А.В. [43], яка дозволила визначити функціональні можливості сенсорних систем в залежності від зростання інтенсивності адекватного подразника.
Тому визначення різницевих порогів чутливості аферентних систем задля оцінки їх функціонального стану є найбільш інформативним і раціональним показником.
2.1.1. Методика різницевих порогів кінестезії.
Для вимірювання різницевих порогів кінестетичної чутливості досліджуваний тримав у кисті поліетиленовий мішечок, початкова вага якого була 50 гр. Мішечок поступово наповнювався водою із мірної колби, об'єм якої становив 1000 мл. Коли досліджуваний відчував збільшення ваги мішечка, він оголошував про це, після чого фіксувався і записувався об'єм води, який витік з мірної колби. Попередній об'єм і різниця в об'ємі води фіксувались у таблиці. Дослідження проводилось без зорового контролю досліджуваного (зав'язані очі). Кількість різницевих порогів визначала рівень функціональної активності сенсорної системи.
Завдяки проведеному експерименту було отримано ряд показників різницевих порогів кінестетичної чутливості з різними показниками початкової ваги. Одним із показників кінестетичної чутливості є величина різницевого порогу в грамах при визначеному значенні початкового показника ваги. Але і кількість порогів чутливості відображає середній, відносно стійкий рівень активності. Особливу зацікавленість викликають діапазони, де спостерігається найбільша і найменша кінестетична чутливість.
Використана методика сенсометрії дає можливість визначити диференційний поріг при будь-яких значеннях початкової ваги і на всьому інтервалі зростання ваги. Дослідження порогів кінестетичної чутливості проводилось на спортсменах різних спеціалізацій і різного віку, а також на студентах того ж віку, які не займаються спортом.
Для повної характеристики функціонального стану кінестетичної чутливості, у досліджуваного визначалась загальна кількість порогів при всіх значеннях початкової ваги. Кількість початкових значень тим більша, чим вища чутливість досліджуваної сенсорної системи. Аналіз отриманих результатів дає можливість встановити функціональні можливості сенсорної системи, тому що саме цей показник виявляє "дозволяючі" межі нервового контролю на підставі отриманої середньої величини відчуття ваги на ледь вловиме її зростання.
2.1.2. Методика вимірювання точності довільних рухів.
Досліджуваний викреслює контрольні риски, довжина яких дорівнює 50мм і 100мм 5 разів при зоровому контролі досліджуваного. Після цього він виконує теж саме, але без зорового контролю. 2 перші спроби коментуються дослідником, а 3 останні виконуються самостійно. Різниця між стандартними і експериментальними рисками фіксується і заноситься у таблицю. Після цього вираховується середній показник.
2.1.3. Методика вимірювання заданих зусиль.
Для визначення характеристики рухів використовувались методи полідинамометрії і тензометрії [107]. Показники силових параметрів рухів використовувались для харак
- Київ+380960830922