РОЗДІЛ 2
ПОБУДОВА МОДЕЛІ РІВНІВ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ АВІАЦІЙНИХ ОПЕРАТОРІВ. ВИБІР МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Особливості професійної діяльності авіаційних операторів
Діяльність АО має ряд особливостей, що визначаються основними тенденціями науково-технічного прогресу:
1. З розвитком авіаційної техніки зростає кількість об'єктів (та їх параметрів), якими необхідно керувати.
2. Збільшення складності авіаційної техніки висуває підвищенні вимоги до швидкості та точності дій, до швидкості прийняття рішення як ЕПС при виконанні польоту, так і диспетчером при виконанні керівних функцій.
3. В значній мірі збільшується відповідальність за виконані дії, тому що помилка АО при виконанні навіть найпростішого акту може створити аварійну ситуацію із загрозою для безпеки польоту.
4. Характерне зниження рухової активності відображається у динаміці протікання основних нервових процесів.
5. Виконання окремих сполучених дій і складної сполученої діяльності (одночасне сприйняття звукових, мовних, світлових і тактильних, пропріоцептивних сигналів; безпосереднє зіставлення поточних і прогнозованих параметрів польоту, інформації від бортових і наземних систем; сполучення автоматизованих дій; часте переключення від одного виду діяльності на іншій) призводить до нервово-психічного напруження. Тому основним критерієм складності становиться не фізична тяжкість, а нервово- психічна напруженість праці.
6. Автоматизація польотів потребує від АО високої готовності до екстрених дій. При нормальному протіканні польоту основною функцією АО являється контроль та спостерігання за його протіканням. При виникненні особливих ситуацій необхідно здійснити різкий перехід від монотонної роботи в умовах "оперативного спокою" до активних дій по локалізації та ліквідації відхилень. При цьому АО повинен на протязі короткого проміжку часу переробити велику кількість інформації, прийняти та здійснити правильне рішення. Це призводить до виникнення сенсорних, емоційних та інтелектуальних перевантажень.
Актуальними проблемами, що характеризують психофізіологію діяльності АО, являються:
1) нервово-психічне напруження у зв'язку з можливістю повної чи часткової відмови обладнання, усвідомлення можливостей збоїв, наприклад, дзеркального відображення, затримок і т. ін.;
2) "втрата пильності", викликана зниженням активності психічних функцій (пам'яті, уяви);
3) необхідність більш ретельного розподілу операторських функцій;
4) наростаючий вплив факторів монотонності та втоми;
5) підвищення вимог до розумових процесів;
6) відсутність умов, що сприяють формуванню тривимірного образу повітряної обстановки, важливого для швидкої оцінки загрози зіткнення в умовах відмов обладнання.
При раптовій втраті працездатності (частковій чи повній) під час виконання професійних обов'язків має місце одночасна дія деяких факторів - складних умов польоту, втоми, складних умов середовища (вібрації, бовтанки), емоційного стану (соціальні умови), наявності хронічних соматичних захворювань, нервово-психічних розладів [72-74]. Ефект одночасної дії багатьох факторів зовнішнього та внутрішнього середовища (Е) описується наступною математичною моделлю [87]:
,
де Кі - константа, що враховує комбінований ефект потенціювання чи інгібірування дії і-го фактора;
di=Ii - ai, i - позначає один з факторів, що вивчаються; Ii - фактична інтенсивність і-го фактора; ai - гранична інтенсивність і-го фактора;
ti - час дії і-го фактора;
mі - константа часу, що характеризує ступінь впливу тривалості дії і-го фактора на ефект.
Враховуючи те, що дія кількох факторів на організм підсумовується, і неможливо врахувати усі фактори, що впливають одночасно, задля прогнозування ПФС проводиться не вивчення факторів, які впливають на організм, а реєстрація відхилень у функціонуванні різних органів і систем під час моделювання діяльності або в реальних умовах.
Підвищення безпеки польотів пов'язане із завданнями своєчасного виявлення та прогнозування станів зниженої працездатності АО. Прогнозування працездатності АО полягає в тому, щоб визначити момент такого зниження рівня функціонування організму, при якому АО не може належним образом виконувати функції керування.
Власне кажучи, прогнозування працездатності АО - це прогнозування "відмов", тобто таких станів, при яких потрібно виконання функцій керування, але людина не може їх виконати.
Відмови оператора можуть мати різні часові характеристики, тому їх можна розділити на такі типи [88]:
1. Нестійкий у часі - найбільш характерний "психологічний" тип відмови (помилка). Виражається у неправильному сприйнятті, неправильно прийнятому рішенні, неправильній реалізації рішення. Причини помилок, на нашу думку, можна об'єднати під назвою психологічні причини.
2. Стійкий у часі - тип відмови, пов'язаний з виникненням хворобливих змін в органах людини, які призводять до втрати працездатності. Причиною відмов такого типу є втома, функціональні розлади, стрес, тобто фізіологічні причини.
3. Остаточний тип - фактично незворотні зміни функціонального стану людини, при яких неможлива операторська діяльність. Причини виникнення таких станів можна визначити як медичні.
Тому на усіх етапах підготовки та роботи АО необхідно використовувати як медичні та психологічні методи дослідження, так і психофізіологічні методи, наприклад, такі, що дозволяють виявляти стан зниженої працездатності внаслідок розвитку втоми.
2.2. Вплив утоми на працездатність авіаційних операторів
Взаємозв'язок між утомою, працездатністю і напруженістю при розумовій праці є об'єктом пильної уваги фізіологів, гігієністів та психологів.
Втома - стан, що розвивається під впливом тяжкої або тривалої праці та виражається у комплексі відповідних фізіологічних зрушень в організмі, які знижують його працездатність. Вона проявляється в погіршенні функцій сприйняття, мислення, моторики, від чого виникають пропуски си