РОЗДІЛ 2
МЕТОД І НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Як відомо, завдання історіографії науки полягає насамперед у тому, щоб "дати систематику та каталогізацію наукових теорій усередині даної науки в процесі її розвитку", що "передбачає критичний розгляд накопичених знань та оцінку наявних досягнень під кутом зору перспектив розвитку науки" [11, c.16-17].
Згідно з поставленою метою та завданнями дослідження в нашій роботі застосовано актуалістичний метод (його називають також методом актуалізму), який є загальнонауковим методом теоретичного рівня наукового пізнання [268, c.136-138]. Без застосування цього методу неможливе існування історіографії будь-якої науки [там же, с.138].
Актуалістичний метод використовує сучасні наукові знання для вивчення минулого та передбачення майбутнього. Він базується на тому, що об'єкти, які не є предметом актуальної діяльності та сприйняття, вивчаються шляхом порівняння їх з подібними об'єктами, які потрапили в поле сприйняття й діяльності суб'єкта. Об'єкти вивчають у часі, у розвитку, у становленні їх як певних систем [там же, с.132-143]. Минуле об'єкта досліджується на основі його відбиття в сучасному [342, c.173].
Оскільки наукова теорія не може не бути одночасно історією досліджуваного явища, то, вивчаючи сучасність, науковці вивчають частково й минуле. Отже, актуалістичний підхід до дійсності не є чисто логічною операцією перенесення знань про одну історичну епоху на іншу. Це, по суті, вивчення одного й того самого об'єкта в часі [268, c.132-133].
У процесі порівняння сучасного (актуального) з минулим дослідники виявляють, що сучасне є більш конкретним; у структурі сучасного можна знайти такі елементи, які для історичного минулого є лише уявними. Сучасний, розвинутий стан предмета вченому пізнати легше, ніж його минулий стан. Таким чином, актуалізм є необхідним компонентом наукового пізнання. Сутність актуалізму полягає у використанні знань про сучасні етапи розвитку явищ для пізнання минулих етапів.
Реконструюючи події та процеси минулого, дослідник має бути добре обізнаним з сучасним станом явищ: інакше він не зможе розмежувати сучасні явища та "сліди минулого". Саме з експлікації "слідів минулого", усвідомлення їх відмінності від сучасних процесів і починається історичне пізнання.
Встановлення хронологічної послідовності подій, визначення послідовності наукових текстів ще не означає реконструкції минулого. Адже рух у часі та рух до минулого - не одне й те саме. Хронологічний ряд текстів як такий ще не може створити образ минулого, навіть якщо кожний текст має дуже давню дату. Критерієм розвитку неминуче виступає сучасний рівень розвитку науки [210, c.84].
У загальному вигляді можна встановити таку послідовність етапів реконструкції явищ і процесів минулого: 1) вивчення "слідів минулого" як наслідків історичних процесів; 2) їх зіставлення з сучасними процесами та припущення щодо можливості застосування знань про характер і причини сучасних процесів для реконструкції минулого; 3) відтворення явищ і подій минулого в їх просторово-часових відношеннях на основі інтерпретації "слідів минулого" за допомогою знання сучасних процесів; 4) виділення основних етапів розвитку і причин переходу від однієї стадії розвитку до іншої [342, c.152]. Ця схема виступає як узагальнення досвіду конкретних науково-історичних досліджень [там же, с.173].
Актуалістичний метод успішно застосовується в геології. Ця наука встановлює закономірності утворення й розміщення корисних копалин. Для з'ясування умов утворення гірських порід у минулі часи геолог вивчає склад і умови сучасних покладів порід. Дослідження сучасних структур гірських порід є надійним засобом відкриття закономірностей, що діяли в минулому; воно контролює й направляє думку дослідника геологічної історії. У процесі порівняння сучасного стану з минулими геологічними стадіями Землі актуалістичний метод використовується для пізнання геологічного минулого шляхом вивчення сучасних геологічних явищ та перенесення одержаних при цьому результатів на віддалене геологічне минуле, а також для пізнання геологічних явищ сучасної доби, недоступних для безпосереднього спостереження [268, c.138-139].
Інша царина широкого застосування актуалістичного методу - біологія. Можна відзначити, зокрема, що до висновку про виникнення рослинності у воді біологи прийшли завдяки аналізу явищ сучасного рослинного світу [там же].
З позицій актуалізму проводять дослідження історичних подій. Історики усвідомлюють певні факти або з позицій сучасного знання, або за аналогією до того, що відбувалося в інших країнах, з іншими народами, в інші часи [342, c.173-174].
Чим глибше в давнину сягає думкою дослідник, тим менше в нього безпосереднього емпіричного матеріалу і тим більшою є потреба спиратися на сучасні знання.
Як відзначає Г.А.Подкоритов, без актуалістичного підходу неможливо уявити історіографію будь-якої науки [268, c.138].
Тому застосування актуалістичного методу в дослідженнях лінгвоісторіографічного характеру є цілком правомірним. У лінгвістичній історіографії термін актуалістичний метод уперше використав В.А.Глущенко в монографії, присвяченій становленню й розвитку принципів порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві [103, c.6-7]. Спираючись на В.А.Глущенка, пишуть про застосування актуалістичного методу у своїх працях з історії української та російської компаративістики В.М.Овчаренко [252, c.3, 7] та О.Л.Жихарєва [138, c.3, 6-7]. Ми продовжуємо цю традицію.
Слідом за В.А.Глущенком ми виділяємо у складі актуалістичного методу три компоненти: онтологічний, телеологічний та операціональний [103, c.7]. В онтологічний компонент входять принципи історизму, причиновості та системності як конкретизація та вияв принципу загального зв'язку явищ [там же]. У телеологічний компонент актуалістичного методу входить мета дослідження [там же]. Операціональний компонент актуалістичного методу може бути експлікований як сукупність таких
- Київ+380960830922