РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРИРОДНИХ УМОВ ОБЛАСТЕЙ КАРПАТСЬКОГО
РЕҐІОНУ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ЙОГО
ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ
2.1. Основні риси рельєфу та геологічного середовища
Українські Карпати - це частина Східних Карпат, розміщена в межах України. Ширина гірської зони коливається від 50 до 100 км, a довжина вздовж північно-східного краю до 280 км. Загальна площа гір понад 24000 км2. Разом з передгір'ями - Передкарпатською рівниною та Закарпатською низовиною - площа Українських Карпат становить понад 37000 км2 [51].
Об'єднання гірських і передгірських територій в єдиний реґіон обумовлено цілісністю їх структурно-тектонічних і геоморфологічних, кліматичних і гідрографічних, флористичних і геоботанічних, зоогеографічних, ґрунтових і ландшафтних особливостей. Межі Українських Карпат визначаються в основному державним кордоном України з Румунією, Угорщиною, Словаччиною і Польщею. Північно-західна межа Карпат співпадає з тектонічною межею Передкарпатського прогину.
В адміністративному відношенні Українські Карпати належать до Карпатського реґіону, який включає Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області. За площею вони займають 56,6 тис. км2 з населенням 6382,1 тис. чоловік [52,53].
Карпати в межах України є частиною функціонально і генетично цілісної фізико-географічної області. Незважаючи на тривалий та інтенсивний антропогенний вплив, реґіональна геосистема Українських Карпат функціонує за своїми специфічними природними закономірностями, врахування яких є обов'язковим при організації реґіонального екологічного моніторингу. Диференціація природних комплексів зумовлена історією геологічного розвитку і структурно-літологічними особливостями території. Структурно-літологічні зони простягаються з північного заходу на південний схід. Рельєф Карпат характеризується серією паралельних різновисотних хребтів. Лісисті хребти розділені повздовжніми депресіями та розмежовані глибокими поперечними долинами. Абсолютні висоти коливаються від 120-400 м в підніжжях гір до 500-600 м в міжгірських улоговинах та 1500-2000 м вздовж основних хребтів. Згідно з геоморфологічним районуванням, територія Українських Карпат належить до геоморфологічної області денудаційно-тектонічних гір. Рельєф Карпат значно порушений сучасними ерозійними процесами. Інтенсивна експлуатація лісових ресурсів, осушення боліт, випрямлення русел рік, розорювання крутих схилів, пріоритет просапних сільськогосподарських культур, прокладання нафто- і газопроводів, ліній електромереж, автомобільних шляхів, будівництво величезних промислових підприємств - усе це призвело до значної активізації сучасних екзогенних геоморфологічних процесів, площинної та лінійної ерозії, змивання ґрунтів, утворення зсувів, обвалів, розмивання берегів рік, утворення ярів, селевих потоків [54, 55, 56].
Геологічне середовище - одна з найважливіших складових частин багатокомпонентної системи навколишнього природного середовища. На сучасній стадії вивченості під цим терміном розуміють верхню зону літосфери, в межах якої найбільш активно проявляється вплив техногенезу або людської діяльності та формується мінеральна основа біосфери. До основних компонентів геологічного середовища відносяться гірські породи, донні відклади, підземні води [46].
Геологічне середовище багатьма дослідниками розглядається як багатокомпонентна динамічна система, що знаходиться під впливом інженерно-господарської діяльності і, в свою чергу, в певній мірі визначає цю діяльність. Геологічне середовище є відкритим для впливу і зв'язку з біосферою, гідросферою, атмосферою. Верхньою межею геологічного середовища вважається "денна" поверхня літосфери, для якої характерна активна взаємодія з біосферою, гідросферою та приземним шаром атмосфери. Нижня межа геологічного середовища визначається глибиною проникності в літосферу техногенної діяльності.
Накопичений досвід вивчення природних і техногенних систем свідчить, що одним із основних факторів, які визначають їх стан і особливості, є геологічний фактор, передусім склад та властивості гірських порід, грунтово-рослинний шар. Ендогенні та екзогенні процеси, геохімія порід, гідрогеохімія і гідродинаміка підземних вод та інші впливають на рослинні ценози, а в кінцевому результаті - на екологічні умови через зміни мінерального та хімічного складу ґрунтів і материнських порід, їхніх структурно-текстурних та фізичних особливостей, газового режиму, ландшафтно-геохімічних та гідрохімічних умов.
Геологічне середовище в процесі свого розвитку взаємодіє із сусідніми компонентами навколишнього природного середовища - атмосферою, біосферою, техносферою, і тим самим підсилює її активний вплив на формування екологічних умов. Багаторічні дослідження дають можливість зробити висновок, що основним структурним елементом формування та розвитку геологічного середовища є техногенно-геологічні системи (ТГС).
В межах ТГС на геологічне середовище впливає комплекс техногенних факторів, які діляться на три групи [51]: механічні, фізичні, хімічні. Складне поєднання взаємодії людини та її господарства (соціосфери) з неживою (геосфера) і живою (біотосфера) природою визначає екологічний стан геологічного середовища та його просторову диференціацію по рівнях або ступенях техногенного навантаження і несприятливих змін (рис.2.1) [46]. Із десяти компонентів екосистеми, геологічне середовище - це фундамент, на якому формується будь-який ландшафт і це найбільш прямий його складник.
2.1.1. Геолого-тектонічні умови
Для Карпат характерна повздовжня структурно-орографічна зональність, ускладнена поперечними долинами основних рік. У геологічній будові переважає крейдово-палеогеновий фліш (чергування пісковиків, конгломератів, аргілітів, алевролітів, мергелів), зустрічаються виходи юрських вапняків, кристалічних сланців. Неогенові вулканогенні утворення представлені андезитами, базальтами та їх туфами [51, 57].
Аналіз тектонічної схеми районування дозволив виділити такі тектонічні