Розділ 2
Методика та умови проведення досліджень
2.1. Об'єкт та методика проведення польових дослідів і лабораторних досліджень
Об'єктом досліджень в досліді є сорт льону-довгунця Український 3 та олійного Південна ніч. Дослід проводився на дерново-середньопідзолистому пилувато супісчаному ґрунті дослідного господарства "Чабани", а лабораторні аналізи у відділі льону Інституту землеробства УААН.
Схема досліду:
А. Вплив способів сівби на врожайність та якість волокна і насіння льону-довгунця та льону олійного.
Способи сівби:
1.Вузькорядний - з шириною міжрядь 7,5 см, норма висіву насіння 20 млн. насінин на 1 га, масова норма 100 кг.
2. Рядковий - з шириною міжрядь 15 см, норма висіву насіння 20 млн. насінин на 1 га, масова норма 100 кг.
3. Рядковий-розріджений - з шириною міжрядь 15 см, норма висіву насіння 10 млн. насінин на 1 га, масова норма 50 кг.
4. Широкорядний - з шириною міжрядь 45 см, норма висіву насіння 5 млн. насінин на 1 га, масова норма 25 кг.
Б. Вплив доз мінеральних добрив на врожайність і якість льнопродукції.
Дози добрив:
1. Без добрив; 2. Р60K90 ; 3. N15Р60K90 ; 4. N30Р60K90 ; 5. N45Р60K90
Повторність дослідів шестикратна, площа облікової ділянки 4м2. Мінеральні добрива вносили поділяночно, згідно схеми досліду: азотні у вигляді 34 % -ної аміачної селітри - навесні, фосфорні у вигляді 19 %-ного гранульованого суперфосфату і калійні у вигляді 40 %-ної калійної солі - восени.
Таблиця 2.1
Схема досліду
Спосіб сівбиДози добривВузько-ряднийбез добривР60К90N15Р60К90N30Р60К90N45Р60К90Рядковийбез добривР60К90N15Р60К90N30Р60К90N45Р60К90Рядковий-розрідженийбез добривР60К90N15Р60К90N30Р60К90N45Р60К90Широко-ряднийбез добривР60К90N15Р60К90N30Р60К90N45Р60К90
Обробіток ґрунту включав лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-10 в два сліди на глибину 6-8 см з наступною зяблевою оранкою на глибину 20-22 см навісними плугами ПЛН-4-35. Весняний обробіток ґрунту передбачав наступні операції: культивація в два сліди культиваторами КПС-4, ранньовесняне боронування середніми боронами БЗСС-1 в два сліди. Сівбу проводили сівалкою СЛ-16 із загортанням насіння на глибину 1,5-2 см.
Щодо методики досліджень, то польовий дослід, спостереження за ростом і розвитком рослин у посівах, морфологічні показники та аналізи проводились згідно:
1. ДСТУ 20433-75 "Льон-довгунець. Терміни та визначення" [152].
2. ДСТУ 12042-80 "Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення 1000 насінин" [153].
Масу 1000 насінин визначали у трьох пробах (500 насінин в кожній). Кожну пробу зважували до сотої долі грама, потім підсумовували показники.
3. Польові досліди проводили згідно "Методики по проведенню дослідів з льоном-довгунцем" (ВНДІЛ, 1978) [154].
Густоту стеблостою визначали шляхом підрахунку на виділених площадках (1,6 кв. м) у трьох повторностях два рази за вегетаційний період: через 15 днів після повних сходів та перед збиранням.
Приріст рослин льону у висоту і накопичення повітряно-сухої маси визначали на протязі всього періоду вегетації: в період "ялинка", цвітіння, достигання. Для цього навколо ділянки на відстані витягнутої руки через певне число кроків набирали пробу в кількості 500 рослин. Рослини ретельно перемішували і у 100 із яких вимірювали висоту від сім'ядоль до вершини стебла. Для визначення приросту повітряно-сухої маси 500 рослин, після виміряння висоти, висушували до повітряно-сухого стану і зважували на технічних вагах із точністю до 0,01 грама.
4. Урожайність льоносоломи і насіння визначали поділяночно.
5. Вихід і якість льонотрести і льоноволокна визначали згідно "Методичних вказівок по проведенню технологічної оцінки льоносоломи і дослідів по первинній обробці льону" (1972), ДСТУ 24383-89 "Треста лляна. Вимоги при заготівках" [155, 156].
Якість льонотрести визначали залежно від довжини, вмісту волокна, міцності, придатності, кольору і діаметра стебел. Для визначення жменевої довжини брали 10 горсток, їх зважували разом із точністю до 1г, після чого кожну горстку ретельно вирівнювали обстукуванням, не допускаючи втрат стебел. Довжину вимірювали довжиноміром ДЛ-2.
Придатність визначали після встановлення жменевої довжини. Для цього кожну зважену горстку розміщували рівномірним шаром у затисній колодці так, щоб гузиревий кінець виступав за край на 10 см. У такому положенні прочісували верхівкову частину горстки, звільняючи її від плутанини і домішок. Після цього льон затискали другою колодкою на відстані 17 см від першої, звільняючи горстку від першої колодки і прочісували нижню частину: спочатку першу половину від вільного краю по всій ширині п'ятьма послідовними проходженнями гребня, а потім по всій довжині виступаючого кінця горстки. Гребені накладали зверху стебел. Бур'яни що залишалися після прочісування, видаляли вручну. Показник придатності визначали як відношення маси прочесаної трести до її початкової маси.
Для визначення вмісту волокна в тресті з різних місць кожної горстки прочесаної трести і вільної від бур'янів відбирали пучок стебел масою 2,5-3 г і ділили навпіл; кожні 10 половин пучків об'єднували в одну наважку - повторність. Масу кожної наважки доводили до 10 г і обробляли на лабораторній м'ялці ЛМ-3, розкладаючи стебла по всій робочій ширині. Тиск упорного гвинта на пружину м'ялки становив 12 кгс. Пропустивши стебла через м'ялку 5-6 разів, їх витрушували вручну до припинення виділення костриці, потім знову пропускали 4-6 разів через м'ялку і знову витрушували. Вміст костриці в волокні не повинен перевищувати 10%. При цьому уникали пошкодження волокна. Окремі волокна, що випадали разом із кострицею, збирали і приєднували до проби. Наважку трести зважували безпосередньо перед обробкою на лабораторній м'ялці, а волокна - після його очистки. Вміст волокна в тресті визначали як середнє арифметичне з результатів аналізів двох наважок.
Після в