Розвиток усвідомленої саморегуляції довільної активності майбутніх вчителів

РОЗДІЛ 2
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОЇ
САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДОВІЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПЕДАГОГІВ 64
2.1. Логіка емпіричного дослідження та обґрунтування вибору конкретних
психодіагностичних методик 64
2.1.1. Характеристика обраних методик дослідження 65
2.1.2. Організація та етапи проведення дослідження 69
2.2. Результати емпіричного дослідження усвідомленої саморегуляції довільної
активності у студентів та їх обговорення 71
2.3. Відмінності у прояві властивостей особистості студентів з високими і
низькими рівнями розвитку регуляторних
процесів та регуляторно-особистісних властивостей 87
2.4. Взаємозв’язки показників регуляторних процесів та певних властивостей
особистості студентів-педагогів 104
2.5. Характеристика виявлених стилів усвідомленої саморегляції довільної
активності студентів-педагогів. 144
2.6. Розробка та застосування цілісної системи розвитку усвідомленої
саморегуляції довільної активності студентів.. 156
Висновки до другого розділу 176
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 215
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Умовне позначення
Назва показника
П1
Планування
П2
Моделювання
П3
Програмування
П4
Оцінювання результатів
П5
Гнучкість
П6
Самостійність
П7
Загальний рівень саморегуляції
П8
Адекватність оцінки власних можливостей
П9
Замкнутість –товариськість
П10
Інтелект: рівень конкретності – абстрактності мислення
П11
Емоційна нестійкість – емоційна стійкість
П12
Конформність-домінантність
П13
Стриманість - експресивність
П14
Легковажність - висока нормативність поведінки
П15
Боязкість - сміливість
П16
Жорсткість - чутливість
П17
Довірливість - підозрілість
П18
Практичність – розвинена уява
П19
Прямолінійність - дипломатичність
П20
Впевненість у собі - тривожність
П21
Консерватизм – радикалізм
П22
Конформізм - нонконформізм
П23
Низький самоконтроль – високий самоконтроль
П24
Розслабленість - напруженість
П25
Загальний інтернальний –екстернальний локус контролю
П26
Ставлення до ситуацій, пов’язаних з досягненнями в діяльності, як реальними,
так і можливими
П27
Ставлення до ситуацій, пов’язаних з неуспіхами, як реальними, так і можливими
П28
Схильність проявляти ініціативу у галузі соціальних стосунків на виробництві
П29
Наявність – відсутність розвинених навичок забезпечення процесу професійної
діяльності
П30
Компетентність у міжособистісному спілкуванні
П31
Відповідальність у міжособистісному спілкуванні
П32
Готовність до діяльності , пов’язаної із подоланням труднощів
П33
Готовність до самостійної діяльності
П34
Заперечення активності
П35
Соціальна бажаність
П36
Екстра-інтроверсія
П37
Нейротизм
П38
Емоційна експресивність
П39
Емоційна саморегуляція
П40
Емпатія
П41
Мотивація до захисту, уникання невдач
П42
Мотивація досягнення мети
ВСТУП
Актуальність дослідження. В останні роки феномен саморегуляції постає
пояснювальним принципом у роботах прихильників різних психологічних дисциплін,
шкіл та напрямків. Феномен саморегуляції актуалізується в контексті
гуманістичного підходу у психології, коли особистість розглядається з позиції
активності та здатності до саморозвитку.
Проблема саморегуляції особистості займає одне із центральних місць у
теоретичному апараті вікової та педагогічної психології. Теоретичне
обґрунтування концепції особистості як суб’єкта власної життєдіяльності
закладено у вітчизняній психології (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлінський,
В.П.Зінченко, О.О.Конопкін, Б.Ф.Ломов, О.М.Леонтьєв, А.М.Матюшкін, Д.А.Ошанін,
А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, О.П.Саннікова, В.О.Татенко, О.К.Тихомиров,
В.Е.Чудновський, В.Д.Шадріков та ін.). Сучасна психологічна наука активно
утверджує тезу про необхідність усвідомлення особистості як суб’єкта ініціації
власної активності. Основними характеристиками суб’єктної активності виступають
творчий характер, здатність до саморегулювання та самореалізації
(К.О.Абульханова-Славська, С.Л.Рубінштейн, Б.Ф.Ломов, О.М.Леонтьєв та ін.).
Фундаментальною сутнісною характеристикою особистості в такому контексті
виступає здатність останньої до оволодіння власною поведінкою (активністю), або
саморегуляція довільної активності.
Ефективність організації навчально-виховного процесу у школі та характер
професійного становлення вчителя значною мірою визначається рівнем розвитку у
вчителя психологічних механізмів саморегуляції довільної активності. Різні
аспекти проблеми становлення та розвитку механізмів саморегуляції в процесі
професійної підготовки (в тому числі й підготовки вчителя) розглядалися
багатьма фахівцями при аналізі теоретико-методологічних основ стилю
саморегуляції (В.І.Моросанова, О.О.Конопкін, І.В.Плахотнікова та ін.),
емоційного розвитку професіонала (О.Я.Чебикін та ін.), прогнозування життєвого
шляху студентів (А.М.Дьомін, Ю.М.Забродін. та ін.), компонентів педагогічної
творчості (Ю.П.Азаров, Ф.М.Гоноболін, Д.Ф.Ніколенко та ін.), професійної
підготовки майбутнього педагога у закладах вищої ланки освіти (Л.В.Долинська,
Л.М.Мітіна, В.А.Семиченко, С.В.Яремчук та ін.).
Результати досліджень цих та інших авторів переконливо свідчать про те, що на
прояв творчості, самостійності та інших важливих для майбутніх вчителів
властивостей, які опосередковують їх професійні досягнення, насамперед,
впливають характерологічний склад людини, її самосвідомість та спрямованість.
Однак питання про те, як особливості особистості реалізуються в індивідуальних
проявах саморегуляції та визначають її поведінку в професійній діяльності,
залишається у розряді актуальних та недостатньо вивчених. Окреслена п