РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ОСНОВНОГО СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ “ВИМАГАННЯ”
ЗА ДІЮЧИМ КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ
2.1. Деякі спірні питання “вимагання” в історії вітчизняної науки кримінального
права
У вітчизняній кримінально-правовій літературі неоднаково вирішувалось питання
щодо правової природи вимагання. Неоднозначне вирішення цього питання закладено
доктриною кримінального права Російської імперії наприкінці ХІХ ст. Так, В.В.
Єсіпов виокремив чотири різновиди посягань на власність – крадіжку, грабіж –
розбій, шахрайство та вимагання [36, с.142]. Л.С. Бєлогриць-Котляревський та
І.Я. Фойницький вважали вимагання особливим видом насильницького викрадення
чужого майна [9, с.429; 37, с.429]. М.М. Ісаєв розглядав як різновид
розкрадання близьке до насильницьких злочинів [38, с.255] (у КК 1960 р. щодо
групи корисливих злочинів проти державної і колективної власності
застосовувався термін "розкрадання"; називались його форми; його застосовували
і науковці для визначення різних форм заволодіння індивідуальним майном).
Відсутній єдиний підхід вчених з цього питання і в літературі 70-90 рр.
минулого століття. Одні автори вважали вимагання однієї з форм насильницького
викрадення майна [39-41], на думку інших – вимагання не є розкраданням, а тому
не може бути однієї з його форм [42, с.94]; треті – відносили вимагання до
інших корисливих зазіхань на власність при відсутності ознак розкрадання [43,
с.199-206; 44, с.97].
Вимагання відносили до інших корисливих злочинів проти державної і колективної
власності, даючи при цьому різні назви цих груп злочинів, наприклад, такі як:
інші корисливі злочини проти соціалістичної власності, які не отримують ознак
розкрадання [45, 46]; інші зазіхання на соціалістичну власність [47, с.114,
148]; злочини проти власності, що заподіюють майновий збиток, але не є
розкраданням [48, с.331; 49, с.96.]; або як особливий вид злочинного
насильницького придбання чужого майна і майнових прав [50, с.9]; деякі інші
злочини проти власності [51, с.488].
У кримінально-правовій літературі найчастіше під розкраданням розуміли вчинене
з корисливою метою протиправне безоплатне вилучення (звертання) чужого майна на
користь винного чи інших осіб, що заподіяло шкоду власнику чи іншому
користувачу цього майна.
Аргументом на користь віднесення вимагання до числа форм розкрадання вчені
називали наявність однорідного об'єкта зазіхання - відносин власності.
Порівняно з предметом розкрадання (майно в розумінні речей, грошей та їх
еквівалента) предмет вимагання трохи ширший, оскільки таким може бути не тільки
майно, але й права на майно, а так само й вигоди майнового характеру. Тому
вимагання відноситься до майнових злочинів із властивим йому, як і іншим
майновим злочинам, особливим способом зазіхання на право власності фізичної чи
юридичної особи.
При визначенні викрадення деякі вчені акцентували увагу на протиправному
способі його здійснення - вилученні майна.
Прихильники вилучення чужого майна з володіння потерпілого, як сутнісної
родової ознаки викрадення, особливо виділяли те положення, що в результаті
вилучення майно фактично виводиться з правового володіння його титульного
власника. Вони вважали, що поняття “вилучення” є характерним для будь-якої
форми протиправного переходу майна від його власника до викрадача такого майна.
При цьому спосіб такого переходу залежить від форми вилучення майна. При
крадіжці - це таємне вилучення; при грабежі і розбої - відкрите чи
насильницьке; при шахрайстві спосіб вилучення полягає в обмані чи зловживанні
довірою; при вимаганні способом вилучення майна є вимога, примус потерпілого до
мовчазної згоди на перехід майна до винного. Отже, якщо вилучення, як зменшення
майнової сфери потерпілого, дозволяє відносити визначену групу суспільно
небезпечних діянь за способом їхнього здійснення до розкрадань, як писали у
свій час М.І. Панов і В.П. Тихий, то відкритий чи таємний спосіб розкрадання, а
також насильство, обман, зловживання довірою і спонукання дають можливість
диференціювати всі ці діяння (розкрадання) на окремі, що відрізняються між
собою (насамперед за способом їхнього здійснення), форми розкрадання [52,
с.28-29].
У понятті розкрадання спосіб безпосередньо належить дії, є його якісною
характеристикою і про нього можна говорити лише стосовно до стадії виконання
розкрадання, коли особа своїми діями виконує об'єктивну сторону відповідного
складу злочину. Спосіб дії винного при заволодінні чужим майном додає
розкраданню якісну визначеність, індивідуалізує його, внаслідок чого кожна
форма викрадення є даною, а не іншою. Нарешті, спосіб викрадення впливає на
ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.
Переважна більшість вчених робила висновок, що вимагання є однією з форм
розкрадання. Загальною ознакою, характерною для будь-якої форми розкрадання
майна, варто вважати протиправне вилучення чужого майна і заволодіння ним.
Під вилученням майна необхідно розуміти його протиправне переміщення (вихід) зі
сфери володіння власника чи іншого користувача, у сферу володіння злочинця.
Заволодіння в таких випадках являє собою включення винним викраденого ним майна
у свою майнову сферу і розпорядження ним на власний розсуд, включаючи і
передачу отриманого іншим особам. З об'єктивної сторони при вимаганні вилучення
майна з володіння потерпілого у володіння винного відбувається за допомогою
психічного впливу на волевиявлення потерпілого, з метою примусити його
задовольнити майнові вимоги вимагателя. Способом викрадення чужого майна при
вимаганні є психічне насильство над волевиявленням потерпілого.
Другим за значимістю структурним компонентом вимаганн
- Київ+380960830922