РОЗДІЛ 2
КОНТРАБАНДА ЯК СКЛАД ЗЛОЧИНУ
. Юридичний аналіз складу злочину “Контрабанда”
Об’єкт контрабанди. Питання про кримінальну відповідальність за контрабанду
регулюється ст. 201 чинного КК України, яка розміщена в розділі VII “Злочини у
сфері господарської діяльності” Особливої частини. На даний час, як вважається,
виникла необхідність перегляду певних теоретичних засад щодо контрабанди як
суто господарського злочину. Отже, на сучасному етапі дослідження вважається за
доцільне розглянути:
1. Всі зазначені законодавцем предмети контрабанди – господарського злочину та
визначитися доцільність їх згрупування в одній статті;
2. Можливість утворення окремої частини в складі ст. 201 КК України, виходячи
із якісних властивостей певних предметів;
3. Доцільність утворення нової кримінально-правової норми із винесенням до
іншого розділу певних предметів контрабанди, що за своїми якостями, як
вважається, недоцільно розміщені в статті, що регламентує відповідальність за
господарський злочин.
На нашу думку, для дослідження можливості таких досить кардинальних змін
необхідно, в першу чергу, визначитися відносно об’єкту згаданого злочину. Саме
це питання впродовж всього існування даної кримінально-правової норми викликало
найбільші суперечки. Це й зрозуміло: визначення об’єкту злочину дає можливість
визначити те коло суспільних відносин, яким, в першу чергу, спричиняється шкода
при суспільно-небезпечному посяганні. Також юридичне значення об’єкта злочину
полягає, насамперед, у тому, що він беззаперечно визнається обов’язковим
елементом будь-якого складу злочину [205; 125; 21, с.5; 135; 19, с. 96; 211, с.
183; 176, с.91 ]. Тому вирішення питань кваліфікації злочину неможливе без
дослідження його об’єкту.
Даний аналіз, на нашу думку, необхідно проводити в паралельному дослідженні
предмету контрабанди, так як на думку багатьох авторів предмет злочину
допомагає при встановленні об’єкту злочинного посягання [212; 79, с. 44; 199,
с.56].
Ми цілком поділяємо думку про те, що неможливо, оперуючи тільки визначеною
річчю або певним предметом, визначити об’єкт посягання, зрозуміти суть злочину,
його соціальну спрямованість. Без з’ясування тих суспільних відносин, речовим
вираженням яких є предмет, річ, неможливо ні зрозуміти злочин, ні оцінити його
суспільну загрозу, ні надати йому правильної юридичної кваліфікації.
Конкретизація об’єкта злочину, у свою чергу, дозволяє виявити ступінь та
соціальні властивості заподіяної злочином суспільно небезпечної шкоди, підстави
та критерії вибору об’єктів кримінально-правової охорони і засобів захисту, а
також побудови кримінального закону і кваліфікації злочину [79, с. 11].
Важливо відзначити, що в науці кримінального права панує точка зору, відповідно
до якої об’єктом будь-якого злочину є відповідні суспільні відносини [199, с.6;
78, с. 10; 210, с.74-75; 113, с.12-22; 3, с. 30-33; 88, с.78; 90, с. 90; 101,
с. 282; 183, с. 70].
Висновок про те, що об’єктом злочину є суспільні відносини ґрунтується також і
на чинному законодавстві. Наприклад, у ч. 1 ст. 1 КК України прямо вказано, що
кримінальний закон України має на меті правове забезпечення охорони прав і
свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської
безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань,
забезпечення миру і безпеки людства, також запобіганню злочинам [123, с. 6].
Однак, слід зазначити, що в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів
неодноразово підкреслювалось, що такий підхід (об’єкт – суспільні відносини) не
спрацьовує при визначені об’єкта в злочинах проти особи. Тому більш доречно
буде для встановлення суті явищ використовувати теорію об’єкта як певного блага
або цінності [87, с. 123; 112, с. 97; 176, с. 84; 177, с. 91; 229, с.21; 124,
с. 147]. При такому підході об`єкт як елемент складу злочину – це цінності,
охоронювані кримінальним законом, проти яких спрямовується злочинне діяння і
яким воно може заподіяти або заподіює певну шкоду.
Також досить цікавою є позиція Г.П. Новоселова, який запропонував незвичне
визначення об’єкта злочину. На його думку, об’єкт злочину – той, проти кого він
вчиняється. Це можуть бути як окремі особи, так і групи осіб, матеріальні чи
нематеріальні цінності, які перебувають під кримінально-правовою охороною,
зазнають злочинного впливу, в результаті чого цим особам наноситься чи може
бути нанесена шкода [207, с. 97-104]. Вказаний автор приводить досить широкий
спектр аргументів по доведенню своєї точки зору, але не дивлячись на це вона
викликає заперечення. Насамперед, таке розуміння об’єкта злочину суперечить
позиції законодавця. Також автором не враховується категорія потерпілого,
відбувається незрозуміла заміна понять “об’єкт” та “предмет” злочину, та
найголовніше, що дана позиція не дає відповіді на головне питання – чому саме
причиняється шкода при злочинному посяганні.
На нашу думку, позиція відносно того, що об’єкт злочину – це охоронювані
кримінальним законом суспільні відносини найбільш розроблена та актуальна на
сьогоднішній час, тому і об’єкт контрабанди буде розглядатися нами відносно
цієї позиції.
Природно, об’єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які
поставлені під охорону кримінального закону.
Визначитися із даним питанням допоможе лише вірна кваліфікація об’єктів
злочинів, яка має важливе практичне та теоретичне значення, тому що дозволяє
більш повно з’ясувати їх сутність, а також відносини, що знаходяться під
охороною кримінального права та практику застосування діючих
кримінально-правових норм.
Об’єкти можуть класифікуватися за різними ознаками, однак в юридичній
літературі домінує думка про те,
- Київ+380960830922