РОЗДІЛ 2. Природні умови регіону досліджень.
2.1. Фізико-географічна характеристика регіону досліджень
ДК розташований у центральній та східній частині Донецької області, у південній
частині Луганської області та західній частині Ростовської області. Північна
межа кряжу співпадає з долиною р. Сіверський Донець, на південному заході межує
з Приазовською височиною, на півдні чітко відокремлюється від Приазовської та
Нижньодонської низовини, а на заході проходить по лінії Лисичанськ – західніше
Артемівська – Горлівка – Донецьк . Приблизна площа складає 23000 км2 [40].
За фізико-географічним районуванням [282] ДК належить до Степової зони,
Північно степової підзони, Лівобережно-Дніпровської північно-степової
провінції, Донецької фізико-географічної області, яка включає Луганський,
Лозовсько-Кам’янський, головного Донецького вододілу, Кринсько-Нагольчанський
та Бахмутсько-Торезький фізико-географічні райони.
За геоботанічним районуванням [39] ДК відноситься до Голарктичного домініону,
Європейсько-Азіатської степової області, Причорноморської (Понтичної) степової
провінції, Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції, смуги
різнотравно-кострицево-ковилових степів, Донецького округу лучних та
різнотравно-типчаково-ковилових і петрофітних степів, рослинності кам’яних
відслонень та широколистяних лісів. Включає райони: Дебальцеве – Ровеньківський
(лісостеповий район лучних степів, липово-дубових байрачних та ясеново-дубових
вододільних лісів), Слов’янсько-Артемівський
(багаторізнотравно-типчаково-ковилових степів, байрачних лісів та рослинності
кам’яних відслонень), Луганський (багаторізнотравно-типчаково-ковилових і
петрофітних степів, байрачних лісів та рослинності крейдяних відслонень,
Штерівсько - Краснодонський (Кам’янський) (петрофітних степів, рослинності
кам’янистих відслонень та байрачних лісів), Чистяховський (Кринсько-Нагольний)
(петрофітних степів, байрачних лісів і рослинності кам’яних відслонень),
Макіївсько - Амвросіївський (Верхньокальміуський)
(різнотравно-типчаково-ковилових і петрофітних степів, невеликих байрачних
лісів). Я.П. Дідух та Ю.Р. Шеляг-Сосонко [54] цю територію відносять до
Донецького лісостепового округу дубових лісів, лучних та різнотравно-злакових
та петрофітних степів.
У геоструктурному відношенні ДК пов’язаний з Донецькою складчастою структурою,
яка утворилась в результаті герцинської складчастості на місці
субгеосинклинального прогину, що активно розвивався з кінця середньодевонської
до початку раньопермської епохи. В мезозої та кайнозої тут проявлялися слабкі
тектонічні рухи альпійської складчастості. В геологічній будові Донецької
складчастої структури беруть участь осадочні, переважно палеозойські відклади ,
що залягають на кристалічному фундаменті. Девонські відклади (пісковики,
аргіліти, вапняки, гіпси, ангідриди і ефузивні породи) залягають у
південно-західній і центральній частинах прогону, де вони досягають потужності
3,5 тис. метрів. Відклади кам’яновугільної системи представлені трьома
відділами. Основну частину розділу становить середньо- та
верхньокам’яновугільна шарувата товща пісковиків, аргілітів і аквролітів
потужністю 15-18 тис. метрів з пластами і прошарками кам’яного вугілля і
вапняків. Мезозойські утворення залягають на периферії: тріасові пісковики та
глини (потужність 200-300 метрів), юрські морські глини, алевроліти, пісковики
та континентальні червонобарвні утворення (300-400 метрів), верхньокрейдяні
піщано-глинясті і карбонатні породи (до 600 метрів). Палеогенові неогенові
відклади мають обмежене поширення, антропогенові залягають у вигляді майже
суцільного покриву (лесовидні суглинки, супіски, піски та інші) досягають іноді
20-30 метрів. У південній частині кряжу відомі прояви магнетизму, пов’язані з
активізацією тектонічних рухів у середньо- і пізньодевонський, пізньопермський
і мезозойський час. [15, 24, 40, 41, 157, 230, 231, 233, 283, 294].
У рельєфі ДК відповідає південно-східна, найвища частина Донецької височини.
Пересічна висота – 200 – 300 метрів. Більшу частину поверхні кряжу займає
головний вододіл, що простягається по лінії Дебальцеве – Петровеньки – Ровеньки
– Довжанська, на якому знаходиться найвища точка Лівобережної України (гора
Могила-Мечетна - 369 метрів). Головний вододіл поділяє височину на північний та
південний схил, по яких простягаються другорядні вододіли. Для території
досліджень характерні структурно-денудаційні форми – гриви, пасма, куести та
останці, карстові форми – головним чином лійки завглибшки до 30 метрів у
північно-західній частині кряжу та антропогені форми рельєфу. [15, 40, 230,
282, 283].
Гідрофітна сітка кряжа дуже густа до 0,6 км/км2, але річки мають незначну
водність. Найбільшими річками ДК є Лугань, Велика Кам’янка, Біла, Ольховка,
Міус, Нагольна, Кундрючья. В живленні річок головна роль належить талим
сніговим водам (65 – 75%) та літньо-осіннім дощам (біля 25%). Також важливу
роль у сталому живленні річок відіграють підземні води (5-10%). Багато річок
протягом року забруднюються промисловими водами, що негативно впливає на
природний гідрологічний режим і якість поверхневих вод. Всі річки регіону
досліджень належать до трьох басейнів. Найбільшу площу водозабору мають річки
(~ 8000 кв. км), які впадають у Сіверський Донець, меншу (755 кв. км) – в
Азовське море, і дуже незначну (101 кв. км) – в Дон. Крім того з метою
раціонального використання прісних вод створено багато ставів та водосховищ.
[40, 230, 232, 283]
За кліматичним районуванням України [232], регіон дослідж
- Київ+380960830922