РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика експериментальної моделі
Експерименти проведено на 395 статевонезрілих білих щурах-самцях лінії Вістар
масою 0,08-0,12 кг у віці 1,5-2,0 місяці. Відбір тварин здійснювали згідно
рекомендацій Т.А. Гуськової [26], враховуючи еквіваленти віку щурів і людини
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Еквіваленти віку щурів і людини
Період життя
Вік щурів, міс.
Вік людини, роки
Ранній молочний
0,25
0,35
Середній молочний
0,50
1,56
Пізній молочний
1,00
4,30
Препубертатний
2,00
3,00
10,24
14,20
Пубертатний
4,00
17,39
Репродуктивний
5,00
6,00
7,00
20,08
22,32
24,63
Як правило, експериментальна модель гіпотиреозу створюється шляхом годування
тварин (щурів, кролів) синтетичними тиреостатичними (антитиреоїдними)
препаратами – мерказолілом, 6-метилтіоурацилом, пропілтіоурацилом [17, 29, 158]
або в поєднанні цих препаратів з тиреоїдектомією [51]. Механізм їх дії полягає
в гальмуванні синтезу йодовмісних гормонів у щитовидній залозі. Ефект
препаратів проявляється також у прискоренні елімінації йодидів із щитовидної
залози і пригніченні активності ферментних систем, які беруть участь в
окисленні йодидів у йод, що призводить до гальмування йодування тиреоглобуліну
і затримки перетворення дийодтирозину в тироксин.
Ми викликали експериментальний гіпотиреоз щодобовим згодовуванням тваринам
мерказолілу ( “Здоров’я”, Україна) в дозі 75 мг/кг маси тіла протягом 14 діб.
Вибір умов відтворення гіпотиреозу зроблено на підставі аналізу наукових джерел
[23, 113].
Спеціально проведені дослідження показали, що статевонезрілі щурі більш
резистентні до мерказолілу, ніж дорослі і старі [25]. Якщо для
40-50-процентного зниження концентрації тиреоїдних гормонів у крові старих
щурів достатньо 9 діб, то статевонезрілим щурам необхідно вводити препарат 14
діб, що й було враховано нами при моделюванні гіпотиреозу.
У наших дослідженнях ми керувалися наступними показниками глибини
експериментального гіпотиреозу (табл.2.2): маса тіла тварин, ректальна
температура, частота серцевих скорочень, об’єм поглинутого кисню. Їх визначали
двічі – до початку годування мерказолілом і на 14-ту добу від початку
експерименту. Масу тіла щурів визначали вранці на лабораторній вазі Т-200.
Ректальну температуру вимірювали медичним термометром. Для підрахунку частоти
серцевих скорочень реєстрували електрокардіограму. За допомогою змонтованої
нами респіраційної камери визначали об’єм поглинутого кисню. У тварин з
експериментальним гіпотиреозом відмічалося збільшення маси тіла на 37,80 %,
зниження частоти серцевих скорочень на 21,35 %, зниження ректальної температури
на 1,2 °С і зменшення споживання кисню на 28,71 % (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Показники глибини гіпотиреоїдного стану у щурів після 14-добового ентерального
введення мерказолілу в дозі 75 мг/кг маси тіла
Етап спостереження (n=10)
Маса тіла, кг
Ректальна температура, °С
Об’єм поглинутого кисню, мл/(кг·хв)
Частота серцевих скорочень,
уд./хв
Вихідний стан
0,082±0,001
38,9±0,1
10,1±0,1
562±5
14-та доба
гіпотиреозу
0,113±0,001
Р<0,001
37,7±0,1
Р<0,001
7,2±0,1
Р<0,001
442±6
Р<0,001
Про адекватність створеної нами експериментальної моделі свідчить достовірність
різниці між вихідними показниками і показниками 14-добового гіпотиреозу.
У зв’язку з тим, що гіпотиреоз ми викликали у статевонезрілих тварин, які
продовжували рости, нами було здійснено паралельне двотижневе спостереження за
здоровими тваринами того ж віку і статі, які перебували в аналогічних умовах
(табл.2.3). Результати спостереження показали, що впродовж 14 діб частота
серцевих скорочень, ректальна температура і інтенсивність поглинання кисню
тваринами істотно не змінювалися. Достовірно зросла тільки маса тіла. В процесі
розвитку гіпотиреозу цей показник також змінювався в напрямку збільшення,
проте, якщо у здорових щурів зростання його складало 14,63 %, то у щурів з
гіпотиреозом – 37,80 %, тобто приріст маси в динаміці гіпотиреозу був у 2,58
рази більшим, ніж у здорових тварин за той самий період. Ця різниця достатньо
велика, щоб вважати зміну маси тіла об’єктивним показником глибини гіпотиреозу,
нарівні з частотою серцевих скорочень, ректальною температурою і об’ємом
поглинутого кисню.
Усі втручання та забій тварин проводилися з дотриманням принципів “Європейської
конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для
експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1985), ухвалених Першим
національним конгресом з біоетики (Київ, 2001) [30].
Таблиця 2.3
Зміни маси тіла, ректальної температури, поглинання кисню і частоти серцевих
скорочень у здорових статевонезрілих щурів впродовж 14-добового спостереження
(M±m)
Етап спостереження (n=10)
Маса тіла, кг
Ректальна температура, °С
Об’єм поглинутого кисню, мл/(кг·хв)
Частота серцевих скорочень,
уд./хв
Вихідний стан
0,082±0,001
38,8±0,1
10,3±0,1
549±13
14-та доба спостереження
0,094±0,001
Р<0,001
39,0±0,1
Р>0,1
10,5±0,1
Р>0,25
535±6
Р>0,25
2.2. Варіаційна кардіоінтервалометрія
Варіаційна кардіоінтервалометрія була використана нами для співвідносної оцінки
функціонального стану парасимпатичного і симпатичного відділів вегетативної
нервової системи. Теоретичною основою розробки і практичного впровадження цього
методу є уявлення про те, що синоатріальний вузол як водій ритму функціонує в
умовах постійної взаємодії трьох факторів [10]:
а) центральних впливів з вищих вегетативних центрів;
б) оперативних регуляторних впливів з боку симпатичної і парасимпатичної
нервової системи через нервові волокна і гуморальні агенти;
в) функціонального стану кардіоміоцитів синоатріального вузла. Основні принципи
мето
- Київ+380960830922