РОЗДІЛ 2.
Економіко-математичне моделювання управління запасами на торговому підприємстві
2.1. Методологічні підходи до управління товарними запасами
Проблема оптимізації товарних запасів в цілому по торгівлі і ланках
товарообороту на сучасному етапі набирає особливої актуальності. Це пов’язано з
необхідністю забезпечити максимально можливе задоволення попиту населення при
наявних ресурсах, скорочення часу обороту і оптимізації витрат на створення та
зберігання запасів. Підвищення ефективності торгівлі неможливе без науково
обґрунтованого планування і корегування товарних запасів, гнучкого механізму
управління ними.
Для дослідження функціонування економічних систем використовують метод
економіко-математичного моделювання. На практиці проводиться моделювання роботи
гуртових підприємств за різними аспектами їхньої діяльності, зокрема,
управління запасами, визначення споживчого попиту, вибір постачальників,
оптимізація логістичних процесів тощо. Серед цих напрямків моделювання
діяльності гуртових підприємств важливе місце посідають задачі управління
запасами. Для оптимізації діяльності гуртових підприємств слід використовувати
економіко-математичні методи та моделі.
Економіко-математичне моделювання виступає універсальним інструментом аналізу
та дослідження виробничих та фінансово-господарських процесів і явищ, дозволяє
врахувати їхні особливості. Моделювання як засіб пізнання знаходиться між
логічним мисленням та реальним економічним об’єктом і пов’язує уявні образи та
реальну дійсність. Модель – це штучний, створений людиною об’єкт довільної
природи (уявний чи матеріально реалізований), який замінює або відтворює
досліджуваний об’єкт-оригінал. Вивчення його природи здатне давати нову
інформацію щодо об’єкта-оригіналу.
Для більш ефективного використання інструментарію математичного моделювання
потрібно залучати до процесу створення та використання моделей керівників та
спеціалістів, які зацікавлені в успішному розв’язанні поставлених задач
управління. Для розв’язання неструктурованих задач, що характеризуються високим
рівнем невизначеності, використовують досвід, інтуїцію і кваліфікацію експертів
(спеціалістів в певній предметній області), вдосконалюють інструментарій пошуку
їх розв’язку.
Економіко-математична модель дозволяє знаходити оптимальний варіант
управлінського рішення, яке на основі відображення попереднього досвіду дає
можливість забезпечити розвиток підприємства чи функціонування виробничого
процесу для ефективного досягнення мети. Вони дозволяють здійснювати
експеримент з метою вибору значень параметрів впливу на процес з метою
скерування його розвитку у потрібному напрямку.
Відображення економічної задачі у вигляді моделі оптимізації ґрунтується на
певних передумовах про характер економічних процесів і про відбір найкращих
розв’язків серед можливих. Ці передумови отримали назву теоретичних передумов
побудови оптимального функціонування економічної системи, які розглядаються
праксеологією (наукою про раціональний вибір). Український вчений Є.Є. Слуцький
першим впровадив праксеологію в економічну науку [40, 41]. Серед цих передумов
ключовими є:
наявність єдиного критерію оптимізації якості економічних рішень, які можуть
бути кількісно виміряні;
врахування обмеженості засобів досягнення мети;
наявність багатоваріантності використання засобів досягнення мети та можливість
їх взаємозаміни при досягненні однієї і тієї ж мети;
усвідомлення повної раціональності, тобто, мета діяльності представлена з
високим рівнем конкретизації кількісного виміру;
врахування всіх альтернатив досягнення мети;
можливість проведення необхідних розрахунків.
При моделюванні функціонування реальних економічних систем потрібно враховувати
обмеження фінансових та матеріальних ресурсів, обмежені величини виробничих
площ тощо. Цільова функція як складова частина моделі дозволяє у кількісному
вираженні порівнювати варіанти рішень, оцінити їх та відібрати кращі серед них
за певним критерієм.
При моделюванні економіки, як цілеспрямованої та регульованої системи,
використовується концепція єдиного критерію оптимальності, згідно з яким
варіанти планів упорядковуються за ступенем їх переваги.
Методи розв’язання слабоструктурованих задач є відмінними від принципів
розв’язування оптимізаційних задач, котрі є добре структурованими. Ці
відмінності дозволяють врахувати фактори невизначеності при прийнятті рішень,
побудувати загальну модель пошуку та вибору рішень; врахувати фактор часу та
людський фактор.
Невизначеність проявляється при відсутності повної і достатньої інформації про
об’єктивні фінансово-економічні та господарські процеси. Врахування фактору
невизначеності виробничих, господарських та фінансових процесів є одним з
найважливіших принципів сучасної методології прийняття рішень. У даному випадку
змінюється загальна модель вибору рішень, суть якої полягає не у виборі
оптимального рішення, а у виборі допустимих рішень, що задовольняють певні
обмеження.
Зміна загальної моделі вибору управлінського рішення призводить і до зміни
процесу пошуку рішень, які ґрунтуються на адаптації та досвіді. Пошук рішень в
цьому випадку розглядається як багатокроковий ітераційний процес, у ході якого
порівнюються і уточнюється цілі діяльності з можливостями їх досягнення,
розширюється множина допустимих варіантів, порівнюються нові рішення з
базовими.
Розглянуті передумови реалізуються у кількісно-якісному методі розв’язання
поставленої проблеми.
Поява нових альтернатив рішень проблеми та уточнення цілей вимагають внесення
коректив у постановку проблеми і повторення нового аналітичного циклу.
- Київ+380960830922