Розділ 2
Значення епістолярної спадщини
у висвітленні життя й творчості М.М.Коцюбинського
(зміст конотації письменника)Місце і значення епістолярної спадщини
в житті і творчості М.М.Коцюбинського
(загальні конотативні особливості)
Аналізу життя й творчості М.М.Коцюбинського присвячено численну кількість
наукових досліджень як у літературознавчому (М.С.Грицюта [9133], М.М.Потупейко
[146; 159; 16092 – 94], В.В.Фащенко [95171], П.Й.Каолиесник [9663],
В.І.Півторадні [13897], Ф.А.Приходько [98148], Й.Я.Куп’янський [9985],
І.М.Коцюбинська [100; 10168; 69], Н.Л.Калениченко [102; 10361; 62],
М.О.Костенко [10467], В.М.Борщевський [10215], Ю.Б.Кузнецов [10679 – 82109],
П.І.Орлик [10982], Є.Гуцало [11035], О.Д.Турган [111167], Є.Федоренко [11722],
В.П.Агеєєва [113] та ін.), так і в мовознавчому (І.К.Білодід [1145],
Л.С.Паламарчук [11535], В.І.Масальський [11605], Н.М.Бажан [1017], В.В.Коптілов
[11658], В.А.Луценко [119100], В.П.Дроздовський [37120], С.Д.Єрмолакова
[12142], Л.І.Мацько [10722], В.Й.Горобець [1232], І.Бабій [1248]) аспектах.
У цій значній кількості праць, безперечно, використовуються посилання на листи
письменника, найчастіше як біографічний матеріал, коментар до художніх творів,
розкриття філософського, естетичного, літературного кредо. Але до нашого часу
так і немає окремого дослідження стосовно епістолярію М.М.Коцюбинського.
Зауважимо, що велика роль у збиранні й підготовці до друку епістолярію
М.М.Коцюбинського належить С.О.Єфремову, що підтверджується листом до
Є.Х.Чикаленка від 26 лютого 1928 р., у якому читаємо: „Поміж іншою роботою
працюю над листуванням Коцюбинського, упорядковуючи їх до друку. Поміж Вашими
матеріалами, я бачив є десятків зо два листів Коцюбинського, починаючи з 1908
р. Отже, прохаю Вас – 1) дозволити їх використати і 2) помогти відшукати листи
з попереднього часу, бо ж, очевидно, Ви з ним почали не з 1908 р. листуватися.
Де можуть бути ті листи, яких не видно серед Вашого матеріалу?
Є ще й третє прохання. Здається, з Коцюбинським листувалася Вікторія Євгенівна.
Прохаю Вас запитати її при оказії – чи не збереглися листи Коцюбинського, і
коли збереглися, то чи можна їх взяти до мого видання і де їх дістати? Всіх
листів Коцюбинського зібрав уже з 500. На початок не зле” [94125, с. 119].
Значна робота в цьому напрямку була проведена ще в 30-х рр. ХХ ст.
І.І.Стебуном, який підготував і видав листи М.М.Коцюбинського до О.І.Аплаксіної
(328 листів) [1296]. Щоправда, „його листи до коханої, видані у 1938 році,
стали бібліографічною рідкістю” [10829, с. 188], тому вже в більш близький до
нас час зробили їх перевидання [127162]. На початку 60-х рр. минулого століття
світ побачило світ шеститомне видання творів М.М.Коцюбинського, у якому
епістолярні джерела вміщено в 5-му і 6-му томах [76128; 129], де нараховують
разом з додатками 773 листи. У 70-х рр. ХХ ст. було здійснене видання творів
письменника в семи томах, у якому листи знаходяться в 5-му, 6-му та 7-му томах
[130 – 13277]. За кількістю листів це одне з найбільших зібрань творів
М.М.Коцюбинського, тут вуміщено разом з додатками 898 листів. До 100-річчя з
дня народження письменника І.М.Коцюбинською та М.М.Олійник були підготовлені до
видання листи до Богдана Лепкого, Христі Алчевської, Миколи Федюшки, уміщено
відомості про чотири листи до Д.І.Яворницького, один з них від 2.11.1902 р.
поданий за автографом [13370, с. 104 – 107]. Відомості про неопубліковані листи
до М.С.Грушевського, зрозуміло з яких причин, знаходилися в доробку В.Дудка
[78134, с. 120 – 123]. Цим же дослідником уперше в повному обсязі був
відтворений лист до українського письменника Г.А.Коваленка-Калаоломлацького
[39135, с. 135]. Видання листів Ганни Барвінок до М.М.Коцюбинського (4 листи)
[51136, с. 68 – 70] та М.К.Вороного (9 листів) [13752, с. 46 – 48] було
здійснене завідувачкою відділу Чернігівського літературно-меморіального музею
Михайла Коцюбинського Л.І.Зеленською. Вона ж є одним з укладачів тритомного
видання листів до М.М.Коцюбинського, що побачило світ у 2002 – 2003 рр. [138 –
14095]. Цьому ж епістолярному збірнику присвячено матеріали М.Коцюбинської, у
яких зазначено: „Кількісні параметри цього видання вражають: до 1200 листів від
265 адресатів, серед них досить значні, навіть кількісно, персональні масиви
текстів: В.Гнатюк – 100 листів, М.Грушевський – 63, М.Могильний – понад 70,
С.Єфремов – до 40, В.Леонтович – 42, В.Винниченко – 24, А.Чайковський – 23,
Є.Чикаленко – 46 тощо.
... До того листування дає змогу відчути зіткнення думок, різних поглядів – це
діалог, багатоголосся, це, так би мовити, історія, оркестрована на людські
голоси” [14172, с. 3].
Отже, незважаючи на таку кількість епістолярного матеріалу, в українському
мовознавстві практично не існує окремого дослідження епістолярної спадщини
письменника-класика. Автори підручника зі стилістики української мови проблему
вбачають у соціолінгвістичних чинниках: „Заборона та всілякі утиски української
мови позначилися на тому, що листи українською мовою не писали або писали мало,
та якщо й писали, то їх видавали рідко, малим накладом, вони не
популяризувалися. Увага до них у тому числі й мовна не схвалювалася” [41109, с.
297]. На нашу думку, на сучасному етапі розвитку української лінгвістичної
науки назріло питання щодо розв’язання цієї проблеми, бо „мова листування
увібрала в себе багатство і красу народної мови, різноманітність, гнучкість її
форми. У листах – переданий мовними засобами іскрометний гумор, філософські
роздуми, серйозні наукові міркування” [1745, с. 194]. Стосовно значення
епістолярної спадщини М.М.Коцюбинського М.М.Пилинський зауважував: „Для історії
- Київ+380960830922