РОЗДІЛ II
ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ У ПЕРЕКЛАДАХ КУЛЬТУРНО-МАРКОВАНИХ ЗНАКІВ ВІКТОРІАНСЬКОЇ
ДОБИ У ПРОЗОВИХ ТА ДРАМАТИЧНИХ ТВОРАХ АНГЛІЙСЬКИХ АВТОРІВ
2.1. Знакові параметри культури Англії часів правління королеви Вікторії
(1837-1901 роки) з позиції перекладу
Темпорально- і культурно-марковані знаки Вікторіанської доби, представлені у
художніх творах письменників-вікторіанців і стилізаціях Вікторіанської доби
письменників XX століття становлять специфічну проблему для перекладознавства.
Доба правління королеви Вікторії у Великій Британії (1837-1901 р. р.) є однією
з найвиразніше маркованих епох: у соціальному, культурному та
історико-політичному планах. “Less for what she did than for what she was, and
because so much of good and bad lay both in her and in the time, Victoria
deserved to have that long period remembered by her name” – «Менше за те, що
вона зробила, ніж за те, чим вона була, а також через те, що в ній було стільки
гарного і поганого водночас, Вікторія заслужила, щоб цей тривалий період
запам’ятався під її ім’ям (переклад наш. – Ю.Ч.)», – зазначає дослідник
Вікторіанської доби Реймонд Чепмен [202, с. 24]. В уяві британців з цим
історичним періодом пов’язуються усталені асоціації, які не завжди виникають у
свідомості носіїв інших культур.
Короткий екскурс в історію висвітлить принципи, за якими в нашому дослідженні
було систематизовано приклади.
Саме за часів правління королеви Вікторії Великобританія сягнула небувалого
розквіту та благополуччя в усіх сферах життя, а зі своєї соціальної
стабільності вікторіанці утворили власну цивілізацію. Вікторія підвищила статус
монархії у Великій Британії [149, с. 7]. Кінець її правління збігається із
закінченням XIX століття, а початок нового століття – завжди подія для людства,
від нього чекають новизни. Втім, «…живучість минулого – одне з трагікомічних
благ, які заперечує величезне нове століття, коли воно виходить на арену і з
безмежною самовпевненістю претендує на повну новизну. А насправді жодне
століття не буває зовсім новим» [256, с. 2]. Англійський письменник Джон Фаулз
свідомо, цілком у дусі естетики постмодернізму, відтворив Вікторіанську епоху у
романі «Коханка французького лейтенанта» (1969 р.). Він дає лаконічну
характеристику цієї доби: “The ‘sixties had been indisputably prosperous; an
affluence had come to the artisanate and even to the labouring classes that
made the possibility of revolution recede, at least in Great Britain, almost
out of mind” [289, с. 18]. – «60-ті роки були, без сумніву, епохою процвітання:
достаток, якого набули ремісники і навіть промислові робітники, зовсім витіснив
з думок ідею про можливість революції (переклад наш. – Ю.Ч.)». Вікторіанська
Британія була майстернею світу, супердержавою, світовим лідером, банком, а
також світовою рахунковою палатою. Активно розвивалася наукова думка, зокрема,
у галузі природничих і точних наук. Міста перетворювалися на мегаполіси з усіма
їхніми соціально-економічними протиріччями. Британія ставала гігантською
колоніальною державою. Усі ці явища суттєво вплинули на розвиток
багатоаспектної культури країни. Продовжувався процес жорсткої ієрархічності
суспільства [199].
За королеви Вікторії межі держави розрослися до небувалих розмірів, і це
суттєво підвищило національну самооцінку британців. Англійці, зберігаючи «stiff
upper lip» – демонстративну зверхність і навіть зневагу до інших націй, не були
схильні до сприйняття чужинної культури. У соціальній свідомості складався
«комплекс зверхності» у ставленні до всього іноземного.
Збільшення національного багатства і підвищення національної свідомості
сформували концепти, які відрізняють Вікторіанську добу від інших історичних
епох. Ці концепти чітко простежуються у художній літературі і мають
відтворюватися при перекладі. Розуміння концептів Вікторіанської доби може
полегшити процес перекладу і відкрити для перекладача нові шляхи для
трансформації тексту оригіналу в іншу культуральну систему. «Перевідображення»,
«перевираження» вікторіанської картини світу через адекватне відтворення її
базових концептів і культурно-маркованих знаків ускладнюється високою
семіотичністю вікторіанської концептосфери і незбігом обсягу певних понять у
свідомості британського та українського культурних соціумів.
Вікторія втілювала ідеали британського народу: вона вважалася взірцем
порядності, нею пишалися. Декларованими принципами епохи Вікторіанства були –
культ чистої жіночності, священність родини [160]. Головною жіночою чеснотою за
часів Вікторіанської епохи вважалася цнотливість, бодай показна:
Lady Caroline. It is not customary in England, Miss Worsley, for a young lady
to speak with such enthusiasm of any person of the opposite sex. English woman
conceal their feelings till after they are married. They show them then [302,
с. 62].
Леді Керолайн. Міс Ворслі, в Англії юній леді не личить говорити із таким
захопленням про особу іншої статі. Англійська жінка приховує свої почуття, доки
не візьме шлюб. Тільки тоді вона їх виказує [251, с. 65].
Для культури вікторіанського періоду концепти ДОМІВКА / РОДИНА та
ІМПЕРІЯ / КОРОЛЕВА стали визначальними. Героїня п’єси О. Вайлда «Жінка, не
варта уваги» говорить:
Lady Stutfield. There is nothing, nothing like the beauty of home-life, is
there?
Kelvil. It is the mainstay of our moral system in England, Lady Stutfield.
Without it we would become like our neighbours [302, с. 70].
Леді Статфілд. Але ж родинне життя – найпрекрасніше в світі!
Келвіл. Воно підмурок нашої англійської моралі, леді Статфілд. Якби не наша
мораль, ми б уподібнилися нашим сусідам [251, с. 72].
Вік
- Київ+380960830922