РОЗДІЛ 2
ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО–ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПІДСТАВИ ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ ЗА
ПОРУШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
2.1. Поняття та форми цивільно-правової відповідальності
Метою даного дисертаціного дослідження є виявлення особливостей
цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань. Щоб
виявити такі особливості нам, крім з’ясування природи грошей як предмету
грошового зобов’язання, визначення поняття грошового зобов’язання, необхідно
розуміти, що мається на увазі, коли вживається термін “цивільно-правова
відповідальність”.
За довгі часи існування інституту цивільно-правової відповідальності
вченими-юристами видано немало робіт з проблем цивільно-правової
відповідальності. При цьому, питання про поняття цивільно-правової
відповідальності є спірним в юридичній науці. З цього питання висловлюються
різні погляди, часто-густо прямо протилежні.
Однак, слід звернути увагу, що повне дослідження всіх проблем такого складного
явища, як цивільно-правова відповідальність, яке б, звісно, вимагало
висвітлення всіх точок зору, висловлених в юридичній літературі з приводу
поняття цивільно-правової відповідальності, не складає предмет даної роботи.
Нам необхідно виявити сутність цивільно-правової відповідальності, ті ознаки,
за якими міри відповідальності можна відмежувати від інших категорій цивільного
права. Це й дозволить нам визначити особливості та міри (форми)
цивільно-правової відповідальності за порушення окремого виду зобов’язань –
грошових зобов’язань.
Враховуючи вищевикладене, ми не будемо виводити “своє” поняття
цивільно-правової відповідальності, а обмежимся лише вже висловленим поняттям,
яке, на наш погляд, найбільш повно відбиває сутність цивільно-правової
відповідальності.
І.О. Покровський зазначає, що зобов’язання з правопорушень були взагалі
історично найдавнішим видом зобов’язань. Але тоді вони переслідували двояку
мету: з одного боку, відшкодування заподіяної шкоди, а з другого боку - деяке
майнове покарання правопорушника; в тому майновому штрафі, який тягнуло за
собою правопорушення, часто-густо зливались і винагорода за шкоду, і каральний
штраф у власному розумінні. При цьому, подальша історична еволюція цих
зобов’язань полягає в тому, що поступово ця друга, каральна, функція їх
відпадає (переходячи в руки кримінального права), і для цивільного права
залишається тільки задача першого роду - організація відшкодування заподіяної
шкоди. [156, с. 276]
В галузі цивільного права ми маємо справу лише зі шкодою, що заподіяна однією
особою іншій, і нашою метою є вжиття заходів для відшкодування цієї шкоди, для
усунення шкідливих наслідків неправомірного діяння в сфері приватних інтересів
потерпілого.
На сучасному етапі розвитку цивільного права більшістю авторів визнається, що
цивільно-правова відповідальність повинна, з одного боку, виражатись в
негативних наслідках, додатковому обтяженні для порушника, з іншого – мати
характер еквівалентного відшкодування заподіяних збитків для потерпілого. [216,
с. 194; 51, с. 492; 73, с. 430]
Є. О. Суханов зазначає, що “цивільно-правова відповідальність направлена на
еквівалентне відшкодування потерпілому заподіяної шкоди чи збитків, а її
застосування має на меті відновлення майнової сфери потерпілого від
правопорушення, але не його безпідставне збагачення. Звідси компенсаційна
природа цивільно-правової відповідальності, розмір якої повинен в принципі
відповідати розміру понесених потерпілим збитків, але не перевищувати його”.
[73, с. 430-431] Однак, А.Л. Ткачук такий підхід до розуміня компенсаційної
природи цивільно-правової відповідальності вважає занадто вузьким, оскільки в
даному випадку фактично ототожнюється відповідальність із відшкодуванням
матеріальної шкоди і не можливо обгрунтувати деякі явні міри відповідальності,
зокрема штрафну неустойку. Тому він зазначає, що компенсаційна функція
договірної відповідальності в широкому розумінні полягає в захисті будь-якого
обумовленого порушенням договорного зобов’язання законного інтересу кредитора,
у чому б він не полягав. [197, с. 134]
Ми повністю погоджуємося з А.Л. Ткачуком в трактуванні компенсаційної функції
цивільно-правової відповідальності, однак і таке її трактуваня не дозволяє
обгрунтувати природу штрафної неустойки як компенсаційну.
Мета цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань за
англо-американським правом полягає виключно в компенсації матеріальних втрат
кредитора, а не в покаранні несправного боржника. Тому встановлення штрафних
неустойок за англо-американським правом не допускається. [77, с. 463]
Оскільки за цивільним законодавством України встановлено презумпцію штрафної
неустойки (ч. 1 ст. 624 ЦК України) говорити про виключно компенсаційну функцію
цивільно-правової відповідальності за законодавством України невірно.
Компенсаційний характер не властивий стягненню штрафної неустойки, хоча збитки
вона компенсує. В даному випадку можна говорити лише про компенсаційне значення
штрафної неустой ки, про величину збитків, які можна покрити за рахунок
неустойки, оскільки призначення штрафної неустойки не компенсувати заподіяні
збитки, а стимулювати боржника до належного виконання зобов’язання. [142, с. 5]
О. О. Отраднова приходить до висновку, що незважаючи на підхід європейського
права, штрафну функцію стягнення неустойки не можна обійти увагою, оскільки
„покарання” правопорушника є одним з основних призначень цього виду
відповідальності. [147, с. 45]
Однак вищевикладеним аж ніяк не спростовується пріорітетність на сучасному
етапі розвитку з
- Київ+380960830922