Розділ 2
стан сформованості в учнів здатності до самореалізації
та організація формуючого експерименту
2.1. Стан розвитку компетенцій в учнів як передумова формування
здатності до самореалізації у старших класах
Дитина, приходячи в школу і поринаючи в шкільне середовище, розв’язує, крім
суто шкільних, і свої особисті певні завдання, реалізує свої індивідуальні цілі
психічного і особистісного розвитку, освіти, соціалізації та ін.
Психолого-педагогічні умови, які задаються їй шкільним середовищем, у більшості
своїй виступають головним гарантом досягнення тих чи інших цілей, задоволення
провідних потреб.
Педагоги і психологи, супроводжуючи дитину у процесі шкільного навчання,
можуть, з одного боку, допомогти їй максимально використати можливості
шкільного життя для освіти і розвитку, з другого – навчити пристосовувати
індивідуальні особливості до заданих зовні умов шкільної життєдіяльності, а
через них і до умов навколишнього середовища.
Шкільне середовище є визначальним у формуванні особистості учня.
Ленінградськими вченими під керівництвом Р.М. Бітянової [21,73] визначені
вимоги до змісту психолого-педагогічного статусу учня певної вікової категорії
у вигляді переліку сукупності компетенцій, які здійснюють суттєвий вплив на
успішність навчання учня і його розвиток.
Спираючись на цей перелік компетенцій, нами для зручності дослідження виділені
і структуровані у 6 груп ключові компетенції за такими основними сферами
життєдіяльності людини, як: пізнавальна, мотиваційна, емоційно-вольова,
поведінки і спілкування, ставлення до себе, сфера професійного спрямування.
Схематично це представлено на рис. 2.1.1.
пізнавальна сфера
мотиваційна сфера
емоційно-вольова сфера
Учень
на кінець
9 класу
сфера
спілкування і поведінки
сфера
ставлення
до себе
сфера
професійного
спрямування
Рис. 2.1.1. Основні сфери життєдіяльності особистості старшокласника.
Особливості розвитку учня у вище означених сферах життєдіяльності у сукупності
визначають систему його соціальних відносин, в першу чергу у значущих
мікросоціумах (школі, сім’ї, колі друзів та ін.). Ця система відносин
потенційно обумовлює психологічний стан і перспективи розвитку учня. З цією
метою досліджувався рівень розвитку ключових компетенцій учнів у вище означених
сферах життєдіяльності на кінець їх навчання у 9 класі за методикою,
розробленою психологами під керівництвом Р.М. Бітянової [21,73] і модифікованою
нами для зручності дослідження (Додаток А), щоб забезпечити у старших класах
цілеспрямовану роботу самих учнів у власному розвитку, а також надати їм
відповідну психолого-педагогічну підтримку і допомогу.
У дослідженні стану розвитку ключових компетенцій прийняли участь 207 учнів 9
класів загальноосвітніх шкіл м. Запоріжжя і області.
Стан розвитку пізнавальної сфери учнів. Із досліджень А.Л. Вегнера [36], А.К.
Маркової [133], О.Є. Личко [123], Н.Г. Лусканової [129], Г.А. Цукермана [36] та
ін. встановлено, що найважливішою умовою і базою для формування життєво
необхідних компетенцій є продуктивна навчальна діяльність.
Аналіз наукової літератури та практичного досвіду спеціалістів дозволяє
виділити ряд загальних вимог, які забезпечують необхідний рівень пізнавальної
діяльності учнів. Співвідношення індивідуального рівня розвитку пізнавальної
сфери і рівня, на якому вона повинна бути розвинена в даному віці, дає змогу
судити про те, чи готовий учень на даний момент до успішного засвоєння
наступних знань, які пропонує йому школа у відповідності до державних програм.
Якщо не готовий чи готовий частково, то розробляється програма
самовдосконалення для учня та відповідна програма психолого-педагогічної
підтримки і допомоги йому в надолуженні пропущених знань та засвоєнні нових.
Рівень розвитку пізнавальної сфери визначався за такими параметрами:
1) довільність психічних процесів, 2) розвиток мислення, 3) сформованість
найважливіших навчальних дій, 4) розвиток мовлення, 5) розвиток тонкої
моторики, 6) розумова працездатність (Додаток А.).
1. Стан розвитку довільності психічних процесів визначався за рівнем
активності, самостійності у навчальній роботі: вміння самостійно організувати
навчальну діяльність; вміння зосереджувати і підтримувати увагу на навчальному
завданні; вміння визначити послідовність виконання завдань, визначати їх
важливість. Одержані дані вказують на те, що високий рівень вище названих умінь
мають 22% учнів. Середній рівень розвитку названих умінь мають 38% учнів.
Низький рівень довільності психічних процесів мають 40% учнів.
Причини такого стану можуть бути різні, найбільш поширеними серед них є низький
інтерес у значної частини учнів до знань як таких, неусвідомленість їх
значущості для успішного життя і праці; неадекватна самооцінка своїх здібностей
і можливостей; невміння співставляти ці фактори і оцінювати важливість знань
для себе особисто. З іншого боку, причиною може бути організація навчання, що
не забезпечує формування вище названих умінь як особистісно важливих.
2. Дослідження стану розвитку мислення передбачало: сформованість і вміння
використовувати логічні операції (абстрагування, узагальнення, аналіз, синтез,
класифікація, порівняння), здатність до творчого мислення.
Одержані дані свідчать, що ці вміння в 9 класі на високому рівні сформовані у
18% учнів. Середній рівень сформованості цих умінь показують 37% учнів. Низький
рівень продемонстрували в середньому 45% учнів. Основна причина такого стану у
9 класі – небажання думати, з одного боку, а з іншого – недостатня кіль