РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ
І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні умови району проведення дослідів
Експериментальні дослідження проводилися в 2001-2005 рр. у польових і
лабораторних умовах в Донецькому інституті агропромислового виробництва УААН і
в 2002-2004 рр. на Синельниківській селекційно-дослідній станції Інституту
зернового господарства УААН.
Донецький інститут агропромислового виробництва знаходиться в Ясинуватському
районі Донецької області. Його територія розташована в межиріччі витоків рік
Кальміуса і Вовчої в західній частині Донецького кряжа.
Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний малогумусний. Ґрунтотворна порода
– палевий лесовидний суглинок пилувато-глинистого механічного складу, у якому
вміст часток менш 0,01 мм 68% і більше. Добре пофарбовані гумусом горизонти
поширюються до глибини 60-80 см, а іноді проникають і в материнську породу.
Потужність лесовидного горизонту досягає 10 м. Ґрунтові води залягають на
глибині 16-20 м. Показники, які характеризують агрохімічні властивості ґрунту
дослідної ділянки, приведені у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Агрохімічна характеристика ґрунту дослідної ділянки
Горизонти
Гігроскопічна вологість, %
рН
Валовий вміст
(на 1 кг абсолютно сухого ґрунту), %
Гумус, %
Р2О5
К2О
А1(0-37)
5,97
7,0
0,38
0,18
1,54
4,91
А2(37-59)
5,94
7,2
0,34
0,16
1,52
4,31
В1(59-82)
4,71
0,11
0,04
1,48
2,33
В2(82-200)
3,88
0,07
0,03
1,28
0,75
Профіль ґрунту дослідної ділянки поділяється на наступні горизонти:
А1(0-37) – гумусовий, чорний, сухий, пухкий, суглинистий в орному шарі (0-25
см), грудкуватий і зернистий (25-37 см) безкарбонатний, з коренями злаків,
поступово переходить по фарбуванню структури в А2.
А2(37-59) – верхній перехідний, темнувато-сірий з буруватим відтінком, сухий,
слабоущільнений, грудкувато-зернистий, карбонатний (39 см), з коренями злаків
та кротовинами, поступово переходить по фарбуванню в В1.
В1(59-82) – нижній перехідний, слабогумусований, грязно-бурий,
зернисто-грудкуватий, ущільнений, свіжий, карбонатний, з кротовинами, помітно
переходить в В2.
В2 (82-200) – палевий лесовидний суглинок, свіжий, ущільнений, карбонатний,
грудкувато-зернистий, темно-пористий.
Приведені дані свідчать (див. табл. 2.1), що вміст гумусу в орному шарі менше
5%, рухомого фосфору в середньому по горизонтах 102 мг, азоту – 225 мг і калію
– 1450 мг на 1 кг ґрунту. По забезпеченості рухомими формами фосфору, ґрунт по
шкалі оцінки, відноситься до середньозабезпеченого. Вміст азоту в гумусовому
шарі – 0,38%, це свідчить про високу родючість ґрунту, те ж саме стосується і
вмісту калію.
Механічний склад верхнього горизонту Н має пилу крупної фракції на 6,99%
більше, чим нижній Рк, середньої – на 1,27 і дрібної фракції – на 2,08%. В
орному шарі чорнозему звичайному малогумусному вміст фракцій з розміром 10 мм
на 18,1% більше, ніж у нижньому горизонті (35-60 см), що й обумовлює кращий
водно-повітряний режим верхнього горизонту.
Польова вологоємність у горизонті 0-10 см досягає 33,5%, об'ємна вага в орному
шарі дорівнює в середньому 1 г/см3 і питома вага – 2,71 г/см3. Максимально
можливі запаси вологи в метровому шарі досягають 317 мм. Вони і забезпечують
одержання високих врожаїв.
При визначенні кількості валових запасів мікроелементів у чорноземі звичайному
малогумусному на дослідній ділянці було встановлено, що забезпеченість ґрунту
мікроелементами низька.
Спостерігається різке коливання вмісту мікроелементів по горизонтах: бору
(8,6-12,1 мг); марганцю (823,9-891,8 мг); міді (39,4-62,4 мг); кобальту
(11,6-14,1 мг); цинку (25,7-28,5 мг) на 1 кг абсолютно сухого ґрунту.
Характерними особливостями клімату південно-східної частини Степу України є
значні коливання температури, кількості місячних і річних опадів та
нерівномірний їх розподіл протягом вегетації озимої пшениці.
Район проведення дослідів характеризується невеликою кількістю опадів,
середньобагаторічна їхня кількість складає 533 мм. Самі дощові місяці травень і
червень – по 56 мм опадів (Додаток К). Згідно з середньобагаторічними даними,
середньорічна температура повітря складає +8 °С, най жаркіший місяць – липень
(+21,2°С), най холодніший – січень (-5,8°С) (Додаток Л).
Стійкий сніговий покрив з'являється лише в середині січня, його висота рідко
перевищує 8-10 см. Зима характеризується частими відлигами, що негативно
позначається на стані озимої пшениці. Сніг лежить до кінця лютого – середини
березня. Весняний період характеризується частими суховіями, пізніми травневими
заморозками, опадами зливового характеру.
Наприкінці червня, початку липня, дуже часто рослини озимої пшениці страждають
від запалів, бувають суховії, які нерідко тривають по 7-15 днів. Згідно з
середньобагаторічними даними, за літній період випадає 25-30% річної норми
опадів.
У третій декаді серпня – першій декаді вересня, тобто в період ранніх і
оптимальних строків посіву озимих, звичайно випадає невелика кількість опадів,
тому посів часто приходиться зміщувати на більш пізні строки, даючи при цьому
можливість нагромадження в ґрунті достатньої кількості вологи. Виходячи з
вищезазначеного, можна зробити висновок про те, що у зоні Степу особливо
важливе значення має вибір попередника та обробіток ґрунту. Перші осінні
приморозки настають у третій декаді вересня – першій декаді жовтня.
Синельниківська селекційно-дослідна станція Інституту зернового господарства
УААН розташована на території Синельниківського району Дніпропетровської
області. Згідно ґрунтово-кліматичного районування станція знаходиться у зоні
центрального Степу України. Ґрунтовий покрив дослідної станції представлений
чорноземом з
- Київ+380960830922