РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ
ТОРГІВЛІ
2.1. Основні тенденції та особливості діяльності торговельних підприємств
України в сучасних умовах
Торгівля товарами народного споживання пов’язана з повсякденним життям людей,
задоволенням їх потреб у товарах та послугах. За станом внутрішньої торгівлі
найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних реформ.
Саме в торгівлі проявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім'ї,
кожної конкретної людини. Незадовільне функціонування внутрішньої торгівлі
підриває принципи соціальної справедливості, матеріальної захищеності
населення, порушує процес розподілу. Розвиток внутрішньої торгівлі, в першу
чергу товарами вітчизняного виробництва, є визначальним напрямом політики
економічного зростання держави [130].
Виходячи з виключного значення торгівлі у формуванні загального економічного
потенціалу України, забезпеченні потреб суспільства в товарах і послугах,
надзвичайної актуальності набуває проведення дослідження сучасного стану та
основних тенденцій розвитку внутрішньої торгівлі. Стан внутрішньої торгівлі –
це „основний індикатор розвитку економіки для кожної країни, який залежить від
ефективності конкретного етапу економічних трансформацій” [115, с.19]. Тому
зміни, які відбуваються в українській економіці, безпосередньо пов’язані з
внутрішньою торгівлею. Саме в торговельній сфері розпочалося відродження
підприємництва, формування вільної господарської ініціативи, роздержавлення
підприємств через комерціалізацію з подальшою їх приватизацією. До недавнього
часу основою внутрішнього ринку були переважно об’єкти державної та
кооперативної торгівлі, громадського харчування і колгоспні ринки, але з
переходом до ринкової економіки більшість торговельних підприємств стали
самостійними суб’єктами і отримали відносну свободу у виборі напрямів та
методів свого подальшого розвитку. Як це характерно для більшості країн з
ринковою економікою, колективний та приватний сектори у внутрішній торгівлі
зайняли головне місце, на зміну бюрократичному розподілу товарів прийшла
відкритість ринку, торговельні підприємства у своїй діяльності стали
орієнтуватися на ринковий механізм та конкуренцію.
Процес реформування економічних і адміністративних відносин у сфері торгівлі в
Україні було започатковано Указом Президента від 31.01.1992р. №70 „Про
комерціалізацію державної торгівлі і громадського харчування”. В ході
організаційно-правових перетворень був скасований централізований розподіл
товарних ресурсів, в результаті зміни форм власності підприємства торгівлі
набули повної господарської самостійності, адміністративно-управлінську
вертикаль замінили горизонтальні зв’язки між суб’єктами ринку, а держава
залишила за собою лише регулюючі функції. З прийняттям Закону України від
06.03.1992р. № 2171 „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” одержав розвиток процес масової приватизації підприємств
торгівлі і громадського харчування, більшість торговельних підприємств змінили
форму власності. Позитивним результатом цього процесу стало створення
конкурентного середовища та сприятливих умов для концентрації власності в руках
більш ефективних, ніж держава, власників. Так, на 1 січня 2005 року в державній
та комунальній власності залишилося 10,5% підприємств роздрібної торгівлі від
їхньої загальної кількості. Епіцентром торгівельної сфери стала приватна форма
власності, частка якої розширилась з 57% у 1990 р. до 89,5% у 2004 р. (рис.
2.1). Такі суттєві зміни в формах власності мережі роздрібної торгівлі, що
відбулися в 1990-2004 рр., свідчать про те, що торгівля стала найбільш
привабливою галуззю для нового власника.
Разом з тим децентралізація системи управління торгівлею не була своєчасно
підкріплена достатньою нормативно-правовою базою державного регулювання
підприємницької діяльності, у державі ще не було сформовано інфраструктуру
ринку, ефективну систему соціального захисту споживачів у ринкових умовах
функціонування торгівлі [150, с.29]. Перший етап трансформаційних реформ значно
загострив проблеми структурних перетворень у сфері внутрішньої торгівлі.
Відставання структурних змін деформувало торговельну сферу, дестабілізувало
ринок споживчих товарів, блокувало процес товарно-грошового обміну у формі
купівлі-продажу, призвело до руйнування торговельних структур, здатних активно
впливати на ринок в справі підтримки вітчизняних товаровиробників і створення
умов для задоволення потреб різних верств населення. Діюча система
оподаткування, постійно зростаючі витрати з оренди й утримання приміщень,
нестача власних оборотних коштів позбавили значну кількість підприємств
торгівлі можливості здійснювати інвестиції й обновляти матеріально-технічну
базу, забезпечувати необхідний рівень товарних запасів. Збитковість,
неплатоспроможність примусили більшість з них віддавати перевагу імпортним
товарам сумнівної якості.
Рис. 2.1. Структура мережі роздрібної торгівлі України за формами власності в
1990-2004 рр.
Примітка. Складено та розраховано за даними джерел: 181, с.8; 182, с.180; 184,
с.177.
Особливу небезпеку становили деформації в основних сегментах торгівлі зі
значними масштабами розвитку неорганізованого ринку, набула безконтрольного
розвитку вулична (неформальна) торгівля, некерованість та нерегульованість якої
створили умови для ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів, не
забезпечували рівних конкурентних умов для всіх суб’єктів торгівлі і, тим
самим, сприяли формуванню „тіньового” сектора. У цій
- Київ+380960830922